В 11 бригаді імені Михайла Грушевського Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України боронять країну військовослужбовці різного віку, статі, досвіду та професій. На прикладі історії про кінолога на псевдо Бетхар ми розповімо про тонкощі роботи зі службовими собаками.

27-річний гвардієць Олександр родом з Одеської області, військову кар’єру розпочав у 2017 році з проходження строкової служби в одній з військових частин Національної гвардії України на Київщині. Згодом, аби бути ближче до рідних та продовжувати розвиток, він перевівся до 11 бригади ім. М. Грушевського НГУ, де зараз обіймає посаду старшого кінолога кінологічного взводу, а цією справою він захопився у юному віці, ще до строкової служби.

«Фермер, у якого я працював на той момент, придбав двох німецьких вівчарок для розведення і доручив мені доглядати за ними. В процесі зацікавився цією сферою, в мене добре виходило, знайшов зі своїми «вихованцями» спільну мову, тому вирішив надалі розвиватися у цій царині», – згадує Олександр.

Роботу кінолога важко переоцінити: кожного дня він має тренувати чотирилапих захисників, слідкувати за їхніми та своїми емоціями, прогресом і мінімальними змінами, налагоджувати дії із військовослужбовцями для покращення спільної роботи на блокпостах, при патрулюванні чи проведенні контрдиверсійних заходів. Песики допомагають у пошуках вибухових речовин, зброї та набоїв, працюють у групах прикриття, залучаються до охорони та конвоювання, огляду приміщень та прилеглих територій.

«Залучати собаку до служби можна з шести місяців. У цей період в неї вже сформована нервова система. Найважче у нашій роботі – знайти спільну мову з конкретним собакою, навчитися контролювати свої емоції, бо чотирилапі дуже реагують на зміни настрою свого дресирувальника», – каже Олександр.

Зараз Бетхар працює з двома собаками – досвідченою та титулованою бельгійською вівчаркою Майєю та зовсім юним «бельгійцем» Мітяєм. І якщо другий лише починає свій шлях службового пса, то Майя вже давно успішно виконує завдання в різних регіонах України.

«У 2020 році ми з Майєю у складі зведеної кінологічної групи Південного ОТО НГУ перебували в районі проведення ООС на Донеччині, а саме – близ Маріуполя. Займалися перевіркою транспортних засобів та приміщень, допомагали Нацполіції та СБУ. Одного разу довелося перевіряти приватний будинок на наявність у ньому зброї та гранат. Під час огляду будинку було виявлено дві незареєстровані мисливські рушниці, використаний тубус від РПГ, станок для виготовлення мисливських набоїв. Окрім того, на прилеглій території Майя знайшла пакет з набоями до рушниці, які підозрюваний викинув з вікна. Але це ще не все: у будівлі, яка розташовувалася неподалік, ми також знайшли порох та все необхідне для виготовлення набоїв, а також півлітрову банку з наркотичною речовиною «Марихуаною». За допомогу у виявленні заборонених речовин та зброї наші помічники були нагороджені смачними сосисками», – згадує з посмішкою Бетхар.

В 11 бригаді ім. М. Грушевського НГУ підопічну сержанта на псевдо Бетхар Майю жартома порівнюють зі славнозвісним псом Патроном. Вона дуже добре зарекомендувала себе як на службі у південних та східних регіонах України, так і на профільних змаганнях. Олександру з Майєю неодноразово доводилося ховатися від ударів «Градів», ракет та ворожих БпЛА. На щастя, обійшлося без негативних наслідків для обох.

Готують службових собак спершу, так само як і у цивільній справі, але після загального курсу дресирування на них чекає спеціальна підготовка за напрямками – «пошук вибухових речовин», «пошук зброї та набоїв», «затримання та пошук людини». А тут не все так просто.

«Більшість собак боїться гучних звуків, вибухів, тому вони намагаються втекти якомога далі від загрози, але ми навчаємо їх бути спокійними та холоднокровними як під час пострілів, так і під час вибухів. Відвертати увагу «підопічних» можна як словами, так і іграшками чи смаколиками», – ділиться досвідом гвардієць.

Як і всі українці, Олександр мріє про завершення війни. Він переконаний у тому, що Україна зможе звільнитися від окупантів, відбудує те, що ворог нищив усі ці одинадцять років та буде стрімко розвиватися. Втім, гвардієць планує і після завершення бойових дій на території нашої держави займатися своєю улюбленою справою.

«Планую кілька місяців відпочити, а потім обов’язково повернуся до нашого кінологічного взводу. Дуже хочу і в майбутньому ділитися своїм досвідом з іншими кінологами та виховувати нових чотирилапих героїв, адже, як би банально це не звучало, собака – найкращий друг і побратим, який завжди буде вірний тобі та своїй справі», – зізнається Олександр.

Кожен гвардієць щоденно виконує завдання, наближаючи нашу перемогу. Національна гвардія України – невід’ємна складова сектору безпеки і оборони.

Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ