До лав Національної гвардії Технік вирішив приєднатися ще у 2014 році, від початку російської агресії в східних областях України. Вже під час служби вступив до Національної академії Національної гвардії України, успішно закінчив її, отримавши військове звання офіцера, здійснивши свою мрію – бути справжнім командиром.

На початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, під керівництвом гвардійця особовий склад підрозділу приймав бої та стримував наступ армії рф.

«Мені довелося швидко адаптуватися до нових реалій і при цьому нести відповідальність за підпорядкованих мені людей, – згадує офіцер, і розповідає про перший штурм, разом зі своїм зведеним взводом на Запорізькому напрямку, де вони зустріли ворога й успішно відбили атаки, – Я запитав, хто з мого підрозділу бажає приєднатися до наступу, і всі були готові вступити в бій».

Техніку разом з бійцями довелося йти пішки близько 10 кілометрів в повному бойовому спорядженні, просуваючись до позицій окупантів:

«Ми бачили вже купи цих двохсотих окупантів, валялося все їхнє спорядження. Було видно, що тут був штурм та зачистка, тому ми пішли далі, обережно дивлячись, що де знаходиться» – розповідає командир.

Гвардійці продовжили рух у глибину до  тимчасово захопленої окупаційними військами рф території, де мали дати відсіч противнику та закріпитися на визначеній території. 

«Під час переходу, нам передали по засобах зв’язку, що окупанти вже про нас знають. Ми встигли окопатися та дали перший бій», – як розповів Технік, нацгвардійці стикалися з численними ворожими атаками, і вели активні бої, міцно оборонялися та протистояли російським військовим.

«Окупанти зрозуміли, що ми не просто так прийшли сюди. Ми дали опір і вони відступили. Вночі в тепловізор ми спостерігали, як вони там навколо ходили, але ніяких дій не приймали, та й нам не потрібно було себе видавати, хоча б до ранку», – розповів офіцер.

На світанку до гвардійців навідалися четверо непрошених гостей:

«Дивимося, в метрах десяти стоять військовослужбовці в нашій формі, але з російськими автоматами. Ми запитали: «Ви хто?», а один з них, ймовірно старший: «Мы свои!» З півслова орка я зрозумів, що то чисто російська мова. А вони навіть не второпали, що ми не свої», – з посмішкою пригадує Технік, і розповідає, що головною «прикрасою» плеча старшого в тій групі був шеврон рф.

Заговоривши з окупантами, нацгвардійці остаточно зрозуміли, що цей російський офіцер призначений для супроводу орків, і завдяки йому ворожий особовий склад переміщувався з однієї позиції на іншу. У відповідь на загрозу, гвардійці прийняли рішучі дії. Вони ліквідували старшого командира, щоб зупинити групу противника, і розпочали оборонні дії.

Троє з окупантів, які лишилися, звичайно відкрили вогонь в бік бійців НГУ, але завдяки спритності й професійній підготовці, гвардійці застосували гранату та зайняли укриття. Граната вибухнула прямо під ногами у цілі, і це призвело до поразки ворожих сил.

«Забув спитати у нього лишень, чи зможе він вимовити паляниця», – говорить Технік.

Окупанти не полишали спроби штурмувати та наближалися з усіх сторін, та нацгвардійці мужньо протистояли: «Мій боєць зробив постріл з гранатомета у їх напрямку, один противник впав і почав кричати. Потім сталося щось неймовірне – горіло все, і окупант, й трава навколо нього, а патрони в його кишенях почали вибухати і розлітатися в різні сторони. Хоча їх було там багато, вони зрозуміли, що ми даємо їм відсіч, тому почали тікати. Ми помітили, якщо ліквідувати навіть одного, всі інші розбігаються».

Також Технік відзначає одну цікаву деталь – російські військові, коли втікають, кидають всю свою зброю і боєприпаси. Це свідчить, можливо, про їх невпевненість у власній позиції, або про низьку якість їхньої зброї:

«Вони або не вміють обслуговувати свою зброю, або то вона така і є. З одного автомата я випустив десь пів магазина по них же, і він заклинив, то я його викинув. З іншого випустив десь близько магазина, і він також заклинив. Далі вже стріляв тільки зі свого, бо наша зброя нас не підводить. Якби у них так все стріляло, як ці екземпляри, то було б дуже добре»,- з посмішкою зауважив офіцер.

Найважчим випробуванням була ворожа артилерія. Навіть після доби постійних артобстрілів гвардійці не полишали позицій:

«Кожні 15-20 секунд нас чимось крили, навіть голову не могли підняти. Коли ми виконали бойове завдання, захопили і втримали визначений час позиції,  прийшла наша зміна і ми вийшли на точку евакуації».

Командир підкреслює, що важливою частиною успіху є підготовка та сплановані дії, а також злагоджена робота мотивованої команди. 

Воїни гвардійці мужньо та професійно обороняють Україну. Ворог буде розбитий. 

Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ