Втрата найріднішої людини – це біль, що не минає. З плином часу біль може притуплятися, проте раз у раз, при найменшому нагадуванні, він з’являється знову. Люди, корті пережили таку втрату, розповідають, що смерть близьких часто спонукає «поставити на паузу» власне життя. Мовляв, немає сенсу продовжувати жити, якщо той чи та, кого ми так любили, більше не з нами. Психологи натомість застерігають: горе потрібно «проговорювати», а тоді необхідно продовжувати жити далі. Заради себе, своїх дітей і тих, кого ми любимо.
Нещодавно дружини та діти загиблих військовослужбовців Національної гвардії України закінчили комплексний курс арт-реабілітації у спеціальному інтеграційному центрі «Замлиння». Програма проєкту була спрямована на те, щоб допомогти дітками та їхнім матерям, котрі втратили батька і чоловіка, подолати травми спричинені війною й віднайти сили продовжувати життя.
Спеціальний проєкт арт-реабілітації де учасниками були сім’ї полеглих гвардійців, а також воїнів інших підрозділів Сил оборони України, реалізовувала коаліція організацій та ініціатив: Благодійний фонд «Сучасна Україна», Арт-студія «Пятерня», а також Інтеграційний центр «Замлиння».
Ганна разом з донькою Тетяною приїхали з Харкова. Її чоловік Сергій, воїн Національної гвардії України, загинув у 2023 році. Ганна розповідає, що участь у програмі арт-реабілітації перевершила всі її очікування, адже насичена програма, відкритість учасників, професійність та людяність тренерів, активності, умови проживання і природа – все було на дуже високому рівні.
«Ми вперше беремо участь у схожій програмі. Мене це дуже вразило. Спочатку я думала, що тут будуть активності лише для дитини. За десять днів тут було дуже насичено, адже кожного дня було щонайменше три різні справи. Наприклад, зранку ми малювали фарбами, вдень ми вирізали з чогось, увечері в нас була інша програма – палили вогонь чи займалися медитацією», – розповідає Ганна.
Програма арт-реабілітації була насичена, комплексна і передбачала залучення широкого спектра фахівців: психологи, реабілітологи, арт-терапевти, художники та багато інших тренерів, котрі допомагали учасникам творити, пізнавати нове, звільняти емоції й відкриватися.
«Це діти, що перебувають у гострій формі травми й потребують реабілітації. Наша програма працює на соціалізацію й адаптацію у новому форматі. Дитина мусить прийняти й прожити травму, яка є. Часто буває, що травма не одна, а їх декілька. Є ще вікові травми, соціальні. Учасники працюють з трьома психологами в нашому проєкті, а також з арт-терапевтами й з духівником. Це і соціалізація, і адаптація до нових умов життя, а також знаходження друзів, комунікація, командна робота і виховання командної взаємодії та лідерських якостей», – пояснює Тетяна Мялковська, директорка арт-студії “Пятерня”. Фахівці саме цієї студії забезпечували програмне наповнення арт-резиденції в рамках проєкту «Теплі долоні» і щодня працювали з учасниками.
Нещодавно Командувач Національної гвардії України бригадний генерал Олександр Півненко підписав меморандум про співпрацю та взаємодію між Головним управлінням НГУ і Благодійним фондом «Сучасна Україна» й арт-реабілітація дружин та дітей полеглих гвардійців є результатом цієї співпраці.
«Благодійний фонд «Сучасна Україна» робить велику справу, започаткувавши й продовжуючи такі проєкти як арт-реабілітація. Важливо, що результатом цієї праці – є усмішки на обличчях нашого майбутнього, наших дітей. За це велика подяка і благодійникам, і організаторам, тренерам та учасникам. Ми зобов’язані підтримувати сім’ї наших загиблих військовослужбовців – це наш святий обов’язок» – зазначає заступник начальника Західного територіального управління НГУ полковник Сергій Ховайло.
Наприкінці програми дітлахи, разом зі своїми мамами, підготували святковий виступ для організаторів і гостей арт-резиденції. Учасники ділилися найбільш пам’ятними моментами, співали та танцювали. За час, що вони провели на програмі, вони здружилися й планують продовжувати спілкування вже тоді, коли роз’їдуться по різних куточках України. Час проведений на природі в колі однодумців і людей, котрі розуміють одне одного, став часом емоційного і психічного відновлення.
«Це наповнило мене силами, щоб далі ростити свою дитину. Щоб у моєї дитини було дитинство і нормальна психіка. За допомогою цього табору, я гадаю, що у мене це вийде», – зазначає учасниця Ганна.
Група інформації і комунікації Західного ТУ
