Олександр на позивний Хевсур – етнічний грузин та боєць Нацгвардії України. Він добровільно став на захист держави ще наприкінці 2014 року, долучився до лав сил оборони й у 2022 році під час повномасштабного вторгнення. Ми поговорили з нацгвардійцем і дізнались більше про те, як його сім’я опинилась в Україні і яким є ставлення грузин до російського окупанта, а також про його участь у бойових діях.
Батько захисника також грузин, він приїхав в Україну разом зі своєю родиною наприкінці 1970 – початку 1980-х років. Спершу працював на шахті в Макіївці неподалік Донецька, потім переїхав до Києва, де брав участь у будівництві столичного метрополітену. У 1986 році батько захисника був одним з перших серед тих, хто ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, віддавши здоров’я у боротьбі з невидимим ворогом.
З самого початку російсько-української війни грузини активно підтримують Україну. Як зазначає нацгвардієць, вони й зараз негативно ставляться до російської федерації, адже «усі пам’ятають її вторгнення та анексію 20% територій у 2008 році й ніколи цього не пробачать».
Хоча Хевсур і громадянин України, проте за національністю – грузин, звідси й такий позивний.
«В Грузії існує дуже багато етносів, один з них – хевсури – войовничий народ з давніх часів. Саме тому й обрав собі такий позивний», – пояснює Олександр.
У 2014 році для того, щоб потрапити до лав Збройних сил України Олександр пройшов непростий шлях. Спершу йому відмовили у військкоматі через відсутність досвіду строкової служби, потім після проходження курсів підготовки та отримання військового квитка – лише зарахували до резерву.
«Але я не опускав руки. Тоді була розповсюджена реклама про набір до батальйону «Азов», але звідти так і не передзвонили. Потім побачив рекламу батальйону «Донбас», набрав, одразу сказали, щоб я збирав речі, і приїжджав до Дніпра. На наступний день я потрапив на службу до легендарного батальйону», – згадує військовий.
Досвід бойових дій нацгвардієць отримав під Дебальцевим та у Широкине під Маріуполем у 2015 році. З початком повномасштабного вторгнення Хевсур знову мобілізувався до української армії, на цей раз до батальйону імені генерал-майора Сергія Кульчицького, 25 лютого він вже був готовий до захисту Київщини.
«Під час виконання задач у Київській області місцеві жителі одразу надавали нам інформацію про ворога, всіляко допомагали силам оборони», – пригадує захисник.
У березні 2023 року Хевсура указом Президента України нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Олександр припускає, що нагороджений за успішні дії під час контрнаступу на Донеччині у вересні 2022 року:
«Ми звільняли Святогірськ та Лиман, тоді ж «віджали» російський танк Т-72 та передали до свого батальйону. Росіяни покинули його, бо вже знали, що знаходяться у напівкільці українських сил оборони».
![](https://ngu.gov.ua/wp-content/uploads/2023/09/4-14.jpg)
Саме завдяки мужності та звитязі захисників українці можуть повноцінно жити. Протягом тривалого часу військові перебувають на фронті та місяцями не бачать своїх рідних. Час від часу Хевсуру вдається зустрітись з найріднішими, бо його родина з початку повномасштабного вторгнення знаходилась в Україні.
«Як усі батьки ми бажаємо, щоб діти ходили у школи, щоб не було ніяких пандемій, ані війн – і ми намагаємось з усіх сил це забезпечити. Хтось на фронті, хтось в тилу. Дякуючи командирам, які дали мені відпустку, я зміг побачити свою сім’ю та відвести свою донечку у перший клас, для нас це було дуже важливо», – ділиться думками Хевсур.
Відділення інформації та комунікації Північного Київського ТУ