Олександр на позивний Хевсур – етнічний грузин та боєць Нацгвардії України. Він добровільно став на захист держави ще наприкінці 2014 року, долучився до лав сил оборони й у 2022 році під час повномасштабного вторгнення. Ми поговорили з нацгвардійцем і дізнались більше про те, як його сім’я опинилась в Україні і яким є ставлення грузин до російського окупанта, а також про його участь у бойових діях.
Батько захисника також грузин, він приїхав в Україну разом зі своєю родиною наприкінці 1970 – початку 1980-х років. Спершу працював на шахті в Макіївці неподалік Донецька, потім переїхав до Києва, де брав участь у будівництві столичного метрополітену. У 1986 році батько захисника був одним з перших серед тих, хто ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, віддавши здоров’я у боротьбі з невидимим ворогом.
«Він разом зі своїми товаришами не задумуючись, з власної волі поїхали в Чорнобиль ліквідовувати наслідки трагедії. Він був там близько трьох діб та займався небезпечною роботою: скидав уламки реактора з даху вниз, щоб їх там закопували та бетонували», – розповідає гвардієць.
З самого початку російсько-української війни грузини активно підтримують Україну. Як зазначає нацгвардієць, вони й зараз негативно ставляться до російської федерації, адже «усі пам’ятають її вторгнення та анексію 20% територій у 2008 році й ніколи цього не пробачать».
Хоча Хевсур і громадянин України, проте за національністю – грузин, звідси й такий позивний.
«В Грузії існує дуже багато етносів, один з них – хевсури – войовничий народ з давніх часів. Саме тому й обрав собі такий позивний», – пояснює Олександр.
У 2014 році для того, щоб потрапити до лав Збройних сил України Олександр пройшов непростий шлях. Спершу йому відмовили у військкоматі через відсутність досвіду строкової служби, потім після проходження курсів підготовки та отримання військового квитка – лише зарахували до резерву.
«Але я не опускав руки. Тоді була розповсюджена реклама про набір до батальйону «Азов», але звідти так і не передзвонили. Потім побачив рекламу батальйону «Донбас», набрав, одразу сказали, щоб я збирав речі, і приїжджав до Дніпра. На наступний день я потрапив на службу до легендарного батальйону», – згадує військовий.
Досвід бойових дій нацгвардієць отримав під Дебальцевим та у Широкине під Маріуполем у 2015 році. З початком повномасштабного вторгнення Хевсур знову мобілізувався до української армії, на цей раз до батальйону імені генерал-майора Сергія Кульчицького, 25 лютого він вже був готовий до захисту Київщини.
«Під час виконання задач у Київській області місцеві жителі одразу надавали нам інформацію про ворога, всіляко допомагали силам оборони», – пригадує захисник.
У березні 2023 року Хевсура указом Президента України нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Олександр припускає, що нагороджений за успішні дії під час контрнаступу на Донеччині у вересні 2022 року:
«Ми звільняли Святогірськ та Лиман, тоді ж «віджали» російський танк Т-72 та передали до свого батальйону. Росіяни покинули його, бо вже знали, що знаходяться у напівкільці українських сил оборони».
Саме завдяки мужності та звитязі захисників українці можуть повноцінно жити. Протягом тривалого часу військові перебувають на фронті та місяцями не бачать своїх рідних. Час від часу Хевсуру вдається зустрітись з найріднішими, бо його родина з початку повномасштабного вторгнення знаходилась в Україні.
«Як усі батьки ми бажаємо, щоб діти ходили у школи, щоб не було ніяких пандемій, ані війн – і ми намагаємось з усіх сил це забезпечити. Хтось на фронті, хтось в тилу. Дякуючи командирам, які дали мені відпустку, я зміг побачити свою сім’ю та відвести свою донечку у перший клас, для нас це було дуже важливо», – ділиться думками Хевсур.
Відділення інформації та комунікації Північного Київського ТУ
