Українські захисники поступово відтісняють російських окупантів на півночі Харківщини. Поки що перевага артилерії російських окупантів не дає більш успішно діяти на цьому напрямку. Ворог натомість не полишає спроб знайти прогалини у нашій обороні.
“Католик”, який веде нас до позицій нацгвардійців демонструє величезні вирви, якими всіяні поля та ліси навколо. Подекуди вони досягали йому глибини по груди, хоча наш провідник досить високий. Навколо все всіяне уламками від 120-150 мм набоїв, частина з них встигла заіржавіти, але деякі цілком “свіжі”. Наразі задача військовослужбовців — спостереження за пересуваннями російських окупантів та оборона позицій. Вони для них є досить новими, адже оборонці України роблять все від них залежне, аби посунути ворога далі від Харкова.
З останнього, ми звільнили С*** [назва населеного пункту прихована через міркування безпеки]. Це був штурм. Тобто, вони, напевно, не очікували, що буде так раптово сплановано все. Наш напад був доволі інтенсивний. Ми швидко заїхали, була підтримка танків, інтенсивна артилерійська підтримка. І тому швидко ми увірвались туди. І потім вони, звісно, нам відповіли вогнем артилерії досить щільним. Але ми втримались. Тепер це все наше”, — розповів “Католик”
Навколо дуже багато посічених дерев, кущів, випалені поля з пшеницею. Все це наслідки обстрілів російської артилерії. На час, коли побратими “Католика” тільки починали тут зариватися, то часто доводилось воювати з добре екіпірованими та навченими окупантами, і, навіть, спецпризначенцями. Поступово ситуація змінилася: артилерійські дуелі вийшли на перший план.
Я б сказав, що артилерії у них багато. Але допоки не можна сказати, що вона точна. На ту кількість БК, що вони відстрілюють, вони влучають досить мало. Вони можуть півдня гатити кудись в поле, по лісах, лісопосадках. Може проблеми якісь з корегуванням”, — міркує гвардієць.
Харизматичний і водночас дуже спокійний та виважений “Католик” тримається з природним аристократизмом. Він — освічена людина, має хист до філософії та мистецтва декорування. Водночас це добре навчений, бувалий воїн, який кров’ю та потом здобував свій бойовий досвід в АТО/ООС.
Я з 2014-го по 2020-й рік служив у різноманітних добровольчих підрозділах МВС, а потім пішов на контракті в ЗСУ. Воював у Широкиному, Зайцевому, Гранітному, Новозванівці — це вже останнє перед пораненням. З 46-м батальйоном провоював, із “Донбасом” [ЗСУ]. По мобілізації прийшов ще 23-го лютого, до війни [широкомасштабного вторгнення], бо я в оперативному резерві. Сказали: “Очікуйте, у п’ятницю все буде!” А виявилось, що не у п’ятницю, а раніше. Але баул вже був зібраний, прийшов, сказали, що тут дають зброю, у гвардії”, — ділиться харків’янин.
“Католик” додає, що головний урок, який він виніс, полягає в тому, що ніколи не потрібно переоцінювати власний досвід та недооцінювати можливості ворога. Власне тому, він був зарані готовий і не здивувався масштабам, методам та фантасмагоричним формам, у які вилилось повномасштабне вторгнення. Його ж бойовий дух та готовність виконувати бойові задачі підтримує віра в те, що доля України — неодмінно перемогти у цій війні.
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України
