Іван Рурак, 25-річний військовий медик 50-го полку Нацгвардії України. Впродовж п’яти місяців він з побратимами вивозив поранених бійців з лісів під Кремінною, зокрема з Серебрянського лісу, надаючи їм допомогу та роблячи все можливе для збереження їхнього життя та здоров’я.
До повномасштабного вторгнення Іван працював фельдшером швидкої на Богородчанщині, Івано-Франківської області. Після початку війни він, перебуваючи в резерві, прибув у 50-й полк Нацгвардії в складі якого пізніше вирушив на фронт. Його цивільна робота на швидкій допомозі надала йому практичні навички, які виявилися життєво важливими на фронті.
«Ще раніше я бачив у новинах, що може бути велике вторгнення. Я знав, що перебуваю у резерві й був готовий до того, аби йти на війну», – каже Іван Рурак.
Іван та його екіпаж використовували автомобіль УАЗ, якому дали назву “Контужена” для евакуації поранених з Серебрянського лісу. Медики працювали у важких умовах: дощі, болота та інтенсивні обстріли, проте автомобіль виявився надійним і дозволяв швидко виконувати завдання. Окрім того, він був спеціально адаптований для медичних потреб.
«Наш перший виїзд був до пораненого, що був не дуже тяжким. Йому прилетів осколок вище коліна, – згадує «Ясь». – Потім були значно тяжчі випадки. Мали й таке, що їздили туди-назад просто безперестанку. Дуже багато поранених було у липні минулого року. Тоді відбувалася ротація, вороги розуміли, що заходять нові люди й тиснули».
За словами медика, вся евакуація тривала в середньому від 2 до 2,5 годин. Це від самого початку, коли дізнаються про пораненого, а далі везуть через усі рівні евакуації до стабілізаційного пункту. Хоча, бувають, і ускладнення, що затримують процес.
Під час евакуації Іван спілкується з пораненими побратимами, щоб тримати їх у свідомості. Інколи для цього поранених бійців заохочували співати.
Детальніше про роботу бойового медика Нацгвардії на фронті дивіться у сюжеті:
