Бойовий медик бригади “Червона Калина” на псевдо Ланцет не вагався щодо того, чим займатись у війську. В цивільному житті був хірургом, наразі – начальник медичного пункту одного з батальйонів. За часи служби зміг врятувати понад 100 життів. Свою роботу називає важкою морально, але підкреслює, що її не можна порівнювати з тим, що роблять піхотинці або артилеристи.
Після першого бойового досвіду, розповідає Ланцет, довелось змінити ставлення до багатьох протоколів та рекомендацій, за якими навчався. Не всі з них виявились дієвими під час сучасної війни. Тому були переглянуті варіанти взаємодії між підрозділами, щоб максимально швидко та ефективно забирати поранених із поля бою.
“Перший бойовий досвід мій був доволі яскравим. Евакуація була затяжна, важка, небезпечна, з великою кількістю поранених. На щастя, легкої й середньої важкості. Тяжких не було. Однак, ми працювали дві доби майже без зупинки. Не через кількість поранених, а через, знову ж таки, складність логістики”, – розповідає військовий.
Бойовий медик “Червоної Калини” наполягає на тому, що кожному військовому необхідно вчити та знати основи тактичної медицини. В переліку того, що має знати кожен боєць: зупинка кровотечі трьома способами, накладання оклюзійної наліпки та використання так званого PillBox. Ланцет також перераховує обов’язковий склад індивідуальної аптечки.
“Ці засоби тактичної медицини допоможуть надати допомогу буквально “в полі”. Три засоби для зупинки кровотечі: турнікет, гемостатичний бинт і гемостатичний бандаж. Також мають бути термоковдра, декомпресійна голка, назофарингеальний повітровід, оклюзійні наліпки та PillBox”, – каже Ланцет.
Військовий впевнений, що наявність поряд або на певній відстані від поля бою бойового медика не звільняє військових від відповідальності за своє життя.
Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ
