Військову кар’єру Руслан почав строковиком. Опинившись серед однодумців, він одразу зрозумів, що чим більше спілкується та вивчає військову справу, тим більше з’являється бажання підписати військовий контракт.
Саме у 2021 році Мирон підписав контракт та поринув у військову справу:
«Змінився ритм життя. День був розписаний погодинно: навчання, тренування, служба. Військова служба привчає до дисципліни та стриманості, не можу сказати, що це погано відобразилося на мені. Такі навички сто відсотків знадобляться кожному чоловікові у цивільному житті».
Ротація Мирона почалась за місяць до початку повномасштабного вторгнення. Перебуваючи на Донеччині, гвардієць відчував загострення обстановки на кордоні України. Цей місяць допоміг йому усвідомити, що час розплати настав і треба бути готовим до будь-яких подій.
«З перших днів вторгнення ми отримали бойовий наказ на відбиття передмістя Волновахи. Нас розбили на три основні групи, я був в ударній групі на посаді помічника гранатометника. Наша задача полягала у тому, щоб вибути у вказане місце, зайняти найбільш вигідну позицію та завдавати удар по техніці противника», – ділиться спогадами боєць.
Група Руслана просувалася під постійними ударами авіабомб та артилерії. Ворожа колона просувалася з максимальною швидкістю, тому зайняти позицію було важко. Було прийнято рішення вести вогонь з відкритого провулку та вже звідти корегувати дії та нищити противника.
«Це обґрунтований ризик, навіть якщо повернути час, я б не змінив свого рішення. Кожен постріл був на вагу золота та одна помилка могла коштувати нам життя. Я подав заряд гранатометнику та затамував подих. З першого пострілу нам вдалося підбити танк, який їхав попереду, колона зупинилася на деякий час, через неочікуваний постіл. Площа поринула у тишу – ми одразу зрозуміли, що зараз почнуть по нас бити з усього озброєння. Виконавши поставлену задачу, ми почали відходити у більш безпечне місце», – розповідає Мирон.
«В той момент, коли я останній відходив до укриття, пролунала канонада ГРАДу. Саме під час руху, в декількох метрах від мене влучив снаряд. Отямившись, я зрозумів, що уламок потрапив у ногу. Побратими одразу відтягнули мене в укриття та надали медичну допомогу. У ледь притомному стані мене забрали на автівці та доправили до населеного пункту Валер’янівка, де й почався мій шлях лікування. Наразі, я намагаюся максимально швидко проходити реабілітацію, адже попереду ще стільки роботи для нашої перемоги», – з посмішкою зауважив Руслан.
За проявлений героїзм та чітке виконання поставлених задач, Руслан нагороджений президентом України Володимиром Зеленським нагрудним знаком «За військову службу Україні».
Група інформації і комунікації Центрального ТУ
