Народився Артем у Кривому Розі. Він був третьою і наймолодшою дитиною в сім’ї. Має старших брата та сестру. Так вийшло, що батьки Артема розлучилися, а брат з сестрою почали будувати своє доросле життя самостійно. Тому Артем взяв на себе обов’язки чоловіка у родині, і з 12 років почав допомагати мамі заробляти гроші. Мама робила ремонти, а молодший син був завжди поруч і допомагав клеїти шпалери, шпаклювати, фарбувати тощо. Це вплинуло на вибір майбутньої професії й після закінчення одинадцятого класу, Артем закінчив професійне технічне училище за спеціальністю маляр.
Паралельно навчанню вступив до гуртка автомоделювання, де в нього з’явились перші справжні друзі з якими він дружив все життя. Керівник гуртка, долучив хлопців до яхт-клубу, де пройшли найцікавіші роки юнацтва.
У 18 років Артем переїхав до Дніпра і почав працювати у туристичному магазині. Саме у цьому місті наш герой познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Вже на другий тиждень він зробив їй пропозицію, але погодилась вона на цей крок через пів року.
Як розповідає дружина, Артем був мозком родини, а вона — емоціями. Він був дуже активним, чесним та пробивним хлопцем у якого все завжди було все під контролем. Артем продумував все до дрібниць, вмів розв’язувати складні питання. Друзі могли звернутися до нього за допомогою у будь-який час і відстань не мала значення, Артем завжди приходив на допомогу.
Згодом наш герой влаштувався у Дніпрі у будівельний бізнес у якому Артем зі звичайного підсобного робочого виріс до керівника проєктів. Повномасштабне вторгнення застало його у Запоріжжі, де фірма Артема будувала лінію електропередач.
У березні 2022 року Артем вирішив приєднатися до 31 Бригади НГУ. У складі бригади воював у Рубіжному та Комишувасі, де отримав поранення та відмовлявся йти на евакуацію поки його підрозділ у повному складі не вийде на ротацію. Потім була операція зі звільнення Харківщини та зачистка Лиману, та Тернів. У березні 2023 року тримали оборону в Кліщіївці звідки їх вивели на ротацію.
У травні того ж року Артема призначили на посаду розвідника і він почав виконувати бойові завдання у н.п Кремінна.
За час виконання бойових завдань Артем зарекомендував себе як надійний, розумний, кваліфікований та сміливий воїн. Побратими погоджувалися йти з ним на будь-яке завдання, яким би складним воно не було. Вони знали, що Артем прорахує всі ризики та не покине побратимів у складній ситуації.
26 липня 2023 року під час виконання завдання в районі н.п Кремінна, Артем з побратимом вели на позиції саперів та снайперів пересуваючись двома шістками. У високій та густій траві ворог влаштував засідку і почав вести шквальний вогонь з кулеметів та гранатометів по групі гвардійців. Артем, дав вказівку побратимам відступити, почав відстрілюватися і взяв вогонь на себе. Це дало можливість усій групі успішно перегрупуватися, але на жаль, у тому бою Артем загинув. Три доби гвардійці намагалися забрати тіло полеглого побратима, ворог знав про це та обстрілював їх з усього можливого озброєння. Але друзі змогли дістати тіло Артема, це було принципово для всієї групи.
У Артема залишилися дружина та донька.
Війна забирає кращих. Пам’ятаємо, якою ціною нам дається Незалежність.
