Гвардієць 5 Слобожанської бригади “Скіф” Максим Мороз виконує завдання на Харківському напрямку. З військовослужбовцем спілкувалися журналісти АТН.
Відправив дружину з дітьми за кордон та відразу пішов до ТЦК, розповідає гвардієць Максим на псевдо Мороз. Влітку двадцять другого року тримали позиції “на нулі” під Балаклією на Харківщині, далі – Слобожанський контрнаступ.
Ми коли стояли під Балаклеєю, це було Яворське і Пришиб, то нас “прасували” дуже сильно, ми не відповідали. І коли нам сказали, що ми йдемо на Балаклію, то ми були просто в захваті. І в цей час приїхала наша артилерія і туди били. І потім через рік, 8 вересня, я був нагороджений Балаклійською і Ізюмською громадою”, – розповідає журналістам АТН Максим.
Пропонували стати артилеристом, згадує Максим. Відмовився на користь піхоти. Вони з побратимами завжди найближче до ворога – це небезпечно та відповідально. Після контрнаступу гвардійці нищили окупантів на Луганщині під Кремінною.
Ми ж штурмували цей ліс під Кремінною, ми приходили по 15 км в день в повному спорядженні, з рюкзаками. Ми були на ентузіазмі. Ми йшли, не знаючи, що там. Ніхто ж тоді не знав, що там рядом 120-й міномет”, – пригадує Мороз.
Мороз воював під Кліщіївкою та на Куп’янському напрямку. Саме там були помічені його лідерські та людські якості гвардійця.
Коли ми виходили на бойові завдання, то я приймав людей, яких командир давав, там на виході – ти, ти, ти, ви з Морозом, задача така. То я дуже переймався. Якщо всі сплять – я не міг спати, моя задача їх повернути. Я їх назад привів, і я кайфую. Я в напрузі був. Де б ми не ходили – я завжди повертав людей”, – розповідає Максим.
Максим повернувся до 5 Слобожанської бригади після поранень та кількох контузій. Зараз служить на Харківщині. За словами гвардійця, за роки війни побратими стали другою родиною, перевестися до більш спокійного регіону не думав. Закликає цивільне населення не відсторонюватися від війни. Підтримати свою країну можна не тільки зі зброєю в руках.
Відділення комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
