Найчастіше Монгол згадує, як вдалося відбити штурм окупантів на Великдень. Тоді росіяни вирішили зайняти вигідну позицію. Однак, чоловік разом з побратимом вчасно помітили ворога та відбили позицію, яку хотіли зайняти окупанти.

На Великдень вранці ми з моїм побратимом Святославом були вдвох на позиції, розмовляли про це свято, родину, дім. Раптом почули голоси та побачили групу ворожих піхотинців. Вони збирались захопити позицію поблизу нас. Ми навіть зустрілись з ними. Вони казали, що «свої», однак розпізнавальна стрічка та форма були не наші. Зав’язався бій. Було важко, спершу я навіть не помітив поранення, яке отримав в руку. Близько 20 хвилин ми відбивали ворожий штурм, і нам це вдалось», – згадує гвардієць.

У нерівному бою двоє гвардійців відбивались від десятка росіян. Половину нападників вони знищили, інших поранили, і росіяни відступили. Того ж дня Монгол отримав друге поранення – від скиду з ворожого дрону. Його побратима також зачепило, і він не міг пересуватись. Монгол надавав допомогу собі і Святославу.

Уламки пробили гвардійцю плечі, але він ще три дні тримав оборону. Зрештою бійців вділося евакуювати. Чоловік згадує, що це зайняло декілька діб. Однак Монгол, маючи поранення, зміг витягнути свого товариша також. Вже на стабілізаційному пункті медики обробили рани й надали необхідну допомогу обом гвардійцям.

За звитягу і героїзм Владислава нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Після лікування та реабілітації гвардієць продовжує службу в лавах Національної гвардії України. Він передає свій досвід іншим і готується до виконання нових бойових завдань.