Він не кадровий військовий. Не спецпризначенець. Пересічний українець: без досвіду, але з щирим серцем та бажанням захистити майбутнє своїх дітей. Солдат Артем Бендюл з чернівецького підрозділу Нацгвардії – колишній інженер та будівельник і депутат районної ради. Сьогодні він – оператор безпілотних літальних апаратів на псевдо Беня.
Після кількох місяців навчання та служби в тиловому підрозділі потрапив на Покровський напрямок. Там доставляв провізію та боєкомплект побратимам на позиції. І разом з ними відбивав атаки росіян.
«На одній з позицій я пробув 35 чи 37 днів. Не могли провести ротацію, бо росіяни розкидали «лєпєсточки» – це такі невеликі протипіхотні міни. Ми чекали, поки вони самоліквідуються. Але врешті пішли іншою дорогою – прямо через поле, де працює станковий гранатомет, міномети. Це перша моя позиція – перший вихід. Ми йшли й слухали, щоб не було «виходу». А СПГ – воно таке, що навіть й не чути, зразу прильот іде. Яскравий момент був: я біжу, а за мною одразу ж з міномета стріляли. Як у фільмах про В’єтнам: біжиш, а за тобою все вибухає. Поряд щось вибухнуло, і у мене після того тиск 190-170. І так воно досі, але нічого», – розповідає Беня.
Другу позицію зустрів уже з більшим досвідом – і більшою небезпекою. Росіяни наступали групами, на мотоциклах. Противник весь час намагався закріпитись у посадці.
«Був період, коли пішли тумани, і дрони не літали – погода не дозволяла. Вони скористались моментом, кілька днів поспіль – чотири чи п’ять – кожного дня зранку мотоциклісти їхали групами. У них була проста задача: заїхати в посадку, щоби їх там накопичувалося. Ми робили все, щоб вони не доїхали», – згадує чоловік.
Кожного дня були обстріли з мінометів і гранатометів, літали дрони. Але гвардійці тримались. Наче допомагали якісь небесні сили. Беня каже, що воює заради майбутнього своєї родини у вільній Україні. У кишені – завжди малюнки доньок, які дуже пишаються своїм татом. Боєць зізнається: ці зображення прапору, квіточок та дитячої беззаперечної віри у свого батька і перемогу завжди підтримувати й оберігали його.
Після повернення Артем пройшов курс навчання оператора безпілотних літальних апаратів. Тепер тренується разом з побратимами і готується до нового виїзду в новій ролі.
Такі солдати, як Артем – основа армії. Прості українці. Зі своїми мріями і страхами, але справжні – сталеві і мужні воїни. І всі разом вони тримають фронт, відбивають натиск російської навали і захищають всіх жителів України. Не гучними словами, а щоденною важкою солдатською бойовою роботою.
Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ
