Знищення ворожих груп, відбиття штурмів і виконання інших складних бойових завдань, – такі випробування загартували Сергія Яцину. Його шлях у військовій службі – це історія мужності, рішучості та невпинного самовдосконалення. А розпочався цей шлях зі строкової служби.

Сергій прийшов у військову частину, щоб отримати знання, навички і будувати професійну кар’єру у війську. Навесні 2022 року мав демобілізуватись і повернутись додому – на рідне Закарпаття, однак склалося все інакше.

«Проходив курс молодого бійця. На початку було важко. Я хотів стати десантником, брати участь у бойових діях», – згадує він.

Чоловік рвався на війну, тому перевівся в бойовий підрозділ Національної гвардії. Там пройшов додаткову підготовку і вирушив на фронт. Особливу увагу приділяли тактичній медицині.

«Кожен мій побратим знав, як правильно накладати турнікети, використовувати бандажі та кровоспинні засоби. Це було життєво важливо. Не менш серйозною і професійною була й вогнева та тактична підготовка. Це дуже допомогло під час виконання бойових завдань», – каже гвардієць.

Сергій воював у Серебрянському лісі, де завдання були надзвичайно складними та вимагали злагодженої роботи та рішучості. Одного разу їхній підрозділ отримав наказ зайняти важливу позицію, але її постійно атакував ворог. Під час заходу гвардійців обстрілювали з мінометів, а вогонь коригували російські дрони-розвідники.

«Кожен рух міг видати нашу присутність. Було страшно, але ми знали, що від нашої роботи залежить успіх всієї операції. Після довгих годин під обстрілами наша група змогла облаштувати позицію, і невдовзі почався штурм. Ворог намагався вибити нас, але ми витримали і не відійшли. У такі моменти розумієш, наскільки важлива підготовка», – розповідає Сергій.

Його підрозділ також виконував завдання на Торецькому напрямку. Там вже була зовсім інша місцевість. Забудова ускладнювала оборону. Під час одного з боїв двоє росіян спробували зайти з флангів, поки їх прикривали з будинку.

«На позиції було троє наших. Побратима поранило в руку, але медик швидко надав допомогу. Врешті вдалося відбити штурм і ліквідувати противника. Ми вистояли завдяки злагодженій роботі та підготовці. Після напруженої роботи, сіли й насолоджувалися вермішеллю з соусом і ковбасою. Це був один із найкращих моментів – простий і справжній», – розповідає Сергій із теплою усмішкою.

Сергій виділявся серед інших бійців своїми знаннями та навичками, які постійно вдосконалював. Рішучість, наполегливість та лідерські здібності чоловіка помітили командири, і він став сержантом.

«Сержант має бути лідером серед військових, тим, хто підтримує, навчає та допомагає. Тому ми організовуємо для наших побратимів якісні навчання, щоб вони розвивалися та могли ділитися своїм досвідом із новими бійцями», – пояснює Сергій.

Він із гордістю виконує свої обов’язки та прагне постійно вдосконалюватися. Для Сергія важливо, щоб кожен військовослужбовець досконало володів зброєю, знав тактику бою, вмів будувати окопи й ефективно розподіляти ресурси. Він переконаний, що лише постійний розвиток і вдосконалення вмінь допоможуть сержантам залишатися на висоті та якісно виконувати свої завдання.

Сьогодні Сергій Яцина продовжує службу на рідному Закарпатті. Він передає свій досвід місцевим гвардійцям. За три роки на передовій чоловік здобув чимало знань та практичних навичок. І впевнений, що вони допоможуть місцевим гвардійцям краще і безпечніше виконувати бойові завдання на фронті.

Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ