Поки Україні давали сто годин на тотальну поразку, українці відчайдушно бились за свою свободу і перемагали. У харків’янина Ярослава на війні зараз батько і брат. За Україну будуть битися до кінця.
Ярослав говорить спокійно та впевнено, кожне слово, ніби акуратно кладе на ваги. Він багато чого встиг побачити та пережити за ці пів року боїв. Воює з першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. До того був цілком цивільною людиною. Заробляв спочатку будівництвом доріг, а потім почав займатися реставрацією автомобільних дисків. Каже: “Робив красу”.
“З самого початку [24 лютого 2022 року], коли ми потрапили до військової частини, нам видали зброю і ми одразу виїхали на позиції біля окружної дороги. Були й поранені, і загиблі. Проте до нас противник не дійшов, всі вони залишилися на окружній дорозі, — пояснює Ярослав. Це були стаціонарні позиції, які вони будували власноруч, в той час, як по них били з РСЗВ та артилерії. Проте гвардієць брав участь і у штурмових операціях. — Я брав участь у звільнені населеного пункту С*** [назва населеного пункту прихована з метою безпеки]. Все було добре сплановано, і коли ми заїжджали з двох сторін, ми обстрілювали позиції ворога. Він хоч нас і побачив першим, але ми змогли подавити його вогневі точки. Далі ми зайшли до лісу під прикриттям нашої бронетехніки та “арти”. Закріпилися, перечекали поки пройшов обстріл з ворожої артилерії, з мінометів. Провели там якусь кількість часу, поки нас не замінили, закріпилися на позиціях. Загиблих в операції не було, проте я піймав осколок, отримав контузію, але на війні без цього не буває”.
Ярослав при цьому показує на отвір у бронежилеті, який врятував його від поранення. У нього можна вкласти палець дорослого чоловіка, але свою захисну функцію він виконувати не припинив. Також боєць розповідає про підтримку свого батька.“До військкомату 24 числа ми прийшли разом з моїм батьком. Ми б не змогли сидіти вдома, бо брат воює в Збройних Силах. Батькові — 58 років, звісно, йому важкувато, але тут кожен може знайти для себе справу, щоб допомогти своїм побратимам”, — ділиться гвардієць. Каже, що б’ється за свій дім, і буде це робити до Перемоги.
