Гвардієць 34 Херсонського полку НГУ Віталій на псевдо Пекар родом з Миколаєва. В цивільному житті займався веб-дизайном, проходив курс надання першої домедичної допомоги. Наразі він виконує обов’язки бойового медика підрозділу розвідки спеціального призначення. Як і багато хто на початку повномасштабного вторгнення, Пекар міг лише здогадуватись, яким чином доля випробовуватиме його.
«У житті часто буває так, що обираєш ти, а потім настає момент, коли обирають тебе», – говорить гвардієць.
Спершу Віталій думав, що його покликання – це сучасні технології, проектування веб-інтерфейсів та дизайн. Але згодом усвідомив, що в нього є змога робити дещо важливіше – рятувати життя людей.
«Важливо розуміти, що війна не завжди про те, щоб забирати життя, іноді вона про те, щоб їх повертати», – розмірковує Віталій. Зважаючи на досвід та знання Пекаря в наданні першої медичної допомоги, вибір стати бойовим медиком не випадковий.
«Розвідка, пошук, наліт, мінування… Яке б поставлене завдання не було, я завжди знаходжусь у складі групи, що безпосередньо бере участь в операціях на лівому березі Дніпра», – розповідає гвардієць.
На напрямку, де Віталій з підрозділом виконує бойові завдання, немає можливості евакуювати побратимів броньованою технікою або хоча б просто автомобілем.
«Використовуємо для цього човен, що досить сильно ускладнює евакуаційні заходи. В порівнянні з іншими транспортними засобами для евакуації, човен майже неможливо захистити від уламків, скидів чи дронів. Тому коли ти виходиш на річку – це завжди лотерея», – ділиться бойовий медик.
Пекар розповідає, що зазвичай підготовка до бойового виходу триває майже добу. Підрозділ дуже ретельно готується, враховуючи всі можливі варіанти розгортання подій під час операції.
Нацгвардієць неодноразово надавав медичну допомогу побратимам та військовослужбовцям з суміжних підрозділів під час щільного обстрілу противника. Каже, що в таких ситуаціях іноді допомагає гумор.
«Якось накладаю пораненому на груди оклюзійну наліпку, тампоную йому одну руку. Одночасно по нам працює ворожий танчик. Дивлюсь на пораненого і кажу: “Слухай, а підкури мені – все одно нічого не робиш”. Він дістав цигарку другою непошкодженою рукою і таки підкурив мені. Здавалося б, така ситуація… Але разом посміялись», – згадує один із випадків гвардієць.
До гумору Пекаря побратими вже давно звикли. Гвардієць й сам наголошує, що саме жарти й гумор відіграють ледь не ключову роль у психологічній стійкості їх підрозділу. А від цього підтримка та взаєморозуміння між побратимами з одного лиш погляду.
Пекар каже, його мотивація – збереження миру в тилових містах України та люди, які чекають захисників на тимчасово окупованих територіях.
Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ
