Військовослужбовець 19-го Миколаївського полку Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України на псевдо Каскад приєднався до війська, коли йому було 19 років. Говорить, з дитинства мріяв стати військовим. Служив гранатометником, а пізніше пройшов підготовку і поїхав виконувати завдання на Донецькому напрямку. Мав чотири ротації в зону АТО/ООС.





У 2019 році Каскад звільнився з лав НГУ і два роки займався підприємницькою діяльністю. Але, зрозумівши, що хоче й надалі продовжувати службу, повернутися до побратимів, знову підписав контракт.
«Після звільнення думав, що трохи відпочину і почну шукати себе. Але, як виявилося, це не про мене. Більша частина мого життя, починаючи з 19 років, пов’язана з НГУ. Тут багато моїх друзів, побратимів. Я зрозумів, що й надалі хочу пов’язати своє життя з військовою справою, а тому підписав контракт і повернувся», – ділиться Каскад.
Після повернення, гвардієць вирішив опанувати фах зв’язківця і згодом перейшов у службу зв’язку, де став начальником радіогрупи.
На початку широкомасштабного вторгнення боєць обороняв Миколаїв, охороняв важливі стратегічні об’єкти. Пізніше дізнався про відбір у ротну групу для виконання завдань на Запорізькому напрямку. Висунувся туди добровольцем. Разом з побратимами обороняв Роботине.
Фронтова дійсність, каже Каскад, відкрилася у новому світлі: російські війська не шкодують навіть своїх солдатів. Вони атакували постійно та хаотично. На цій ділянці бойових дій гвардієць зрозумів, що втратити радіостанцію рівнозначно втраті життя. Забезпечення надійного зв’язку під час штурмів було його ключовим завданням.
«Одного разу зміг передати нашим хлопцям координати місцезнаходження ворога, і ми разом знищили групу, яка намагалася штурмувати наші позиції. Завдяки дронам та раціям легше працювати. Зараз завдяки “пташці” ти бачиш, що відбувається на полі бою, а завдяки зв’язку можеш точно все передати», — каже Каскад.
Кожен ранок був схожий на ритуал: обстріл поблизу їхніх позицій замість будильника. Найважчим, розповідає, був перший штурм, коли почалася паніка. Але панікувати на полі бою, втратити холодний розум — рівнозначно здатися або кинути зброю. Завжди потрібно залишатися сконцентрованим.
«Перший штурм наших позицій – дійсно момент, який запам’ятав на все життя. Росіяни лізли стадом. Були ті, хто йшов навіть без зброї, просто як гарматне м’ясо. Там зовсім не шкодують людей, для них це витратний матеріал», – ділиться спогадами боєць.
Каскад після ротації став інструктором зі зв’язку та передає досвід мобілізованому особовому складу:
«Для мене важливим є етап бойового злагодження, коли формується взаємна довіра між командирами і солдатами, ну і, звичайно, набуття нових навичок, які допоможуть на полі бою. Тому, зараз намагаюся передати те, що знаю, іншим, і сам надалі розвиваюся, бо нічого не стоїть на місці. А для перемоги нам потрібно бути хитрішими та розумнішими за ворога».
Після Перемоги, гвардієць і надалі хоче залишитись на службі та бути у колективі сильних, мотивованих людей, які будуть і надалі розбудовувати військо.
Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ
