З раннього дитинства отець Олексій мріяв стати священником, допомагати людям у складні часи та підтримувати тих, хто цього потребує. Згодом його шлях привів до капеланського служіння, а війна визначила головне покликання – бути поруч із військовослужбовцями.
Перший поштовх до служіння в армії він отримав у 2014 році, коли його брат перебував у районі проведення АТО та звернувся по духовну підтримку.
Тоді я зрозумів, що військовим потрібні не лише зброя чи матеріальне забезпечення. Їм потрібні слово, молитва та можливість поговорити з людиною, яка просто вислухає», – згадує капелан.
У 2016 році важке поранення отримав його товариш дитинства. Під час розмови з ним отець Олексій остаточно вирішив присвятити себе підтримці захисників. Після початку повномасштабного вторгнення до цього рішення додалася особиста втрата – загибель племінника. Порадившись із родиною, він вступив до лав Національної гвардії України, де на той час уже служив його син.
Я прийшов не просто виконувати свою роботу. Я хотів бути поруч із побратимами, підтримувати їх і допомагати переживати найскладніші моменти», – розповідає нацгвардієць.
Головне гасло капелана – «Бути поруч». Його робочий день починається з молитви за мир в Україні та захисників. Водночас служіння охоплює душпастирську опіку, спілкування з особовим складом, соціальну та благодійну діяльність, а також консультування командування з релігійних питань.
Під час служіння військові часто звертаються з непростими запитаннями про війну, втрати та майбутнє.
З кожною людиною відбувається індивідуальна розмова. Спочатку потрібно вислухати, зрозуміти, що саме її турбує, і лише тоді підбирати слова, які можуть підтримати», – пояснює священнослужитель.
Особливе місце в його служінні займає молитовна підтримка поранених воїнів та їхнього одужання. Війна не змінила його ставлення до Бога, а лише посилила прагнення розвивати Православну церкву України та служити своєму народові.
Як любив Бога, так і люблю, як служив, так і служу. З’явилося ще більше бажання працювати для розвитку ПЦУ, адже церква в нашій державі має бути українською, автокефальною, незалежною та бути зі своїм народом», – наголошує гвардієць
Сили продовжувати службову діяльність йому дають віра, молитва матері та підтримка близьких. Сьогодні отець Олексій продовжує розділяти з гвардійцями будні на передовій та молитися за їхнє повернення додому живими.
Я пишаюся нашими мужніми воїнами, які залишили свої родини й пішли захищати нашу землю. Бажаю кожному з вас якнайшвидшої перемоги, Божого благословення та заступництва Божої Матері. Нехай кожного береже ангел-Охоронець і нехай усі якнайшвидше повернуться до рідних», – говорить капелан.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
