Девіз військового капелана – бути поруч», – говорить отець Володимир.

Нерідко він згадує один випадок, що стався під Слов’янськом. Ворожий боєприпас пройшов крізь кілька стін приміщення, в якому перебували військові, але не вибухнув. Усі залишилися живими. Гвардійці сприйняли це як Божий захист, пов’язали подію з приїздом капелана та жартома попросили його залишитися з ними ще на кілька днів.

Важливе місце в служінні отця Володимира посідає підтримка родин загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців. Він зустрічається з близькими захисників, супроводжує їх під час відвідин кладовищ, вислуховує та допомагає переживати важкі моменти.

Коли ти підходиш до людини і ти знаєш, що в неї сталося, найперше, я би просто обняв людину. Зразу обняв, і людина зрозуміє, що ми відкриті один до одного. Тоді можна і вислухати, і поспілкуватися», – розповідає капелан.

Для отця Володимира робота капелана давно вийшла за межі богослужінь і молитов. Це також особисті розмови, зустрічі з родинами та підтримка людей, яким доводиться переживати найважчі випробування.

Група комунікації Західного ТУ НГУ