Війна змінює кожного, хто бере до рук зброю. Але є люди, чия служба починається ще до першого пострілу. Вони прокладають шлях іншим, знаходять небезпеку там, де її не видно, і щодня працюють із тим, що може вибухнути в будь-яку секунду. Один із них – сапер 26 Закарпатського полку Національної гвардії України з позивним Ніколас.
До повномасштабного вторгнення він працював на елеваторі, захоплювався комп’ютерами та програмуванням, а сьогодні виконує одні з найвідповідальніших завдань. Навіть після важкого поранення він не залишив службу й продовжує виконувати свій обов’язок.
До 24 лютого 2022 року Ніколас проходив строкову службу в Національній гвардії України. Але пов’язувати своє життя з військовою справою не планував. Однак повномасштабне вторгнення російських окупантів змінило життя юного гвардійця. Він обрав спеціальність сапера, бо хотів бути там, де принесе найбільшу користь.
Робота сапера вимагає максимальної концентрації, дисципліни та холодної голови. Тут немає права на поспіх чи необдумані рішення, адже від твоєї роботи залежать життя побратимів і мирних людей. Страх є у кожного. Головне – не дозволити йому керувати тобою. Потрібно максимально зосередитися на роботі й діяти так, як навчили», – говорить військовослужбовець.
У травні 2025 року під час виконання бойового завдання позицію, де перебував Ніколас, атакував ворожий дрон із термобаричним боєприпасом. Унаслідок вибуху військовослужбовець отримав тяжкі поранення – сильні опіки.
Після вибуху було лише кілька секунд, щоб зреагувати. Я інстинктивно закрив руками обличчя та очі, після чого почав вибиратися з окопу. Найважливіше було не панікувати», – пригадує він.
Побратими надали першу допомогу та евакуювали сапера. Попереду були лікарні, операції, пересадка шкіри, тривале лікування та реабілітація.
Найважче було психологічно прийняти, що відновлення не буде швидким. Але підтримка рідних, побратимів і медиків допомогла не опустити руки. Реабілітація навчила мене терпінню та ще більше цінувати життя», – говорить гвардієць.
Попри важке поранення, Ніколас вирішив залишитися у війську. Сьогодні він продовжує службу у 26 Закарпатському полку Національної гвардії України.
Найголовніше – залишатися корисним своєму підрозділу, підтримувати побратимів і виконувати свій обов’язок там, де це потрібно найбільше. Поранення показало, що навіть після найважчих випробувань можна знайти сили відновитися, жити далі й продовжувати служити своїй країні. Головне — не опускати руки», – переконаний військовий.
Пережите змінило його погляди на життя. Сапер каже, що після поранення особливо почав цінувати здоров’я, час і людей, які залишаються поруч у найважчі моменти. За сумлінне виконання бойових завдань, професіоналізм, мужність і відданість службі Ніколас був відзначений медаллю «За військову службу Україні» і нагрудним знаком командувача Нацгвардії «За відвагу».
Це заслуга всього підрозділу. Жодне бойове завдання не виконується однією людиною. Це результат роботи всіх побратимів, із якими я маю честь служити», – резюмує незламний гвардійський сапер на псевдо Ніколас.
Його бойовий шлях – це нагадування, що сила українського воїна вимірюється не лише мужністю на полі бою, а й здатністю піднятися після найважчих ударів, залишитися вірним присязі та продовжувати служити Українському народу.
Група комунікації Західного ТУ НГУ
