Я знав, що колись цей момент настане. У моєму випадку це сталося наприкінці 2024 року, коли я приєднався до війська», – згадує чоловік.

Після мобілізації та проходження необхідних процедур він потрапив до військової частини 3055 Національної гвардії України. Там від пройшов навчання і опанував нову професію.

Саме тоді формувався підрозділ радіоелектронної боротьби. Я ще подумав, що це кумедно, бо працював на радіо. Так і став оператором РЕБ», – розповідає Святий.

Попереду був курс базової загальновійськової підготовки. Там він виконував обов’язки командира навчального відділення та став кращим курсантом.

До цього я не мав жодного військового досвіду. Якщо не рахувати мисливську зброю, то автомат уперше взяв до рук уже під час навчання. Усе, що відбувалося, я сприймав як новий досвід. Поступово втягнувся і намагався максимально добре виконувати свою роботу», – говорить він.

Перший виїзд в зону бойових дій добре запам’ятався. Тоді гвардійці тримали оборону в Донецькій області.

Я добре пам’ятаю свою першу ротацію. Чесно кажучи, був максимально спокійним, бо ще не знав, чого саме треба боятися. Ранок, далекі вибухи, нас зустріли водій і старший групи. Обидва впевнені та врівноважені. Я подумав: якщо вони спокійні, то й мені немає чого хвилюватися. Обладнання було багато, тому на позицію довелося їхати двічі. Уже пізніше я зрозумів, наскільки це була ризикована історія, адже саме ротація – один із найнебезпечніших етапів роботи», – згадує військовослужбовець.

Попереду були місяці бойової роботи. Разом із побратимами Святий прикривав українських військових від ворожих безпілотників.

Важливість РЕБу ми відчули і на собі, коли ворожий FPV, який летів до нас, через подавлення не долетів, впав і здетонував в полі» – каже нацгвардієць.

За цей час його підрозділ придушив сотні дронів, які могли уразити людей, техніку та позиції.

Впевнений, у кожного військового є історія, коли було «близько». У мене це сталося вже на другий день. Ми вперше почули той звук, який ніби «шкребе небо», а за мить пролунав вибух. В той ранок ми так і не поснідали. КАБ упав приблизно за двадцять метрів від нас. Врятувало те, що позиція мала добре облаштовану окопну лінію. Нас присипало землею, дошками, трохи оглушило, але всі залишилися живі», – пригадує Святий.

Сьогодні він продовжує службу та передає свій досвід побратимам і рекрутам, які проходять базову загальновійськову підготовку, пояснюючи роль радіоелектронної боротьби в сучасній війні.

Якщо безпілотник – це меч, то РЕБ – це щит. І він має бути не менш міцним і надійним», – підсумовує Святий.

Група комунікації Західного ТУ НГУ