Тепер цей досвід він застосовує у 27 полку імені князя Святослава Ярославича, де займається будівництвом фортифікаційних споруд.

Я багато років відновлював будівлі, які пережили століття. Сьогодні будую те, що допомагає людям пережити війну. Робота інша, але відповідальність така сама. Тут зібралася сильна команда. Майже кожен до війни був пов’язаний із будівництвом, тому ми розуміємо один одного з пів слова. Ніхто не працює абияк. Ми працюємо на совість, бо будуємо не просто бліндажі – ми будуємо захист для своїх побратимів», – говорить Скіф.

Разом із побратимами він облаштовує бліндажі, укриття та оборонні позиції. Це робота, яка рідко потрапляє в об’єктив камер, але саме з неї починається безпека військовослужбовців.

Копати, укріплювати, перекривати, маскувати – день за днем, у спеку, дощ і холод. Кожна колода, кожен мішок із ґрунтом, кожен метр землі мають значення. Адже бліндаж – це не просто споруда. Це місце, де військові можуть перепочити після бойового виходу, перечекати обстріл і зберегти найцінніше – життя.

Коли закінчуємо роботу, завжди думаю про тих хлопців, які зайдуть сюди після нас. Хочеться, щоб вони навіть не задумувалися, наскільки важко все це будувалося. Щоб просто знали – це укриття витримає і захистить», – каже гвардієць.

У будівництві фортифікацій випадкових рішень не буває. Тут важливі досвід, уважність і вміння бачити результат наперед. Саме тому багаторічний професійний шлях Скіфа став цінним і на військовій службі.

Вони не завжди на відео. Не завжди в новинах.

Але саме з їхньої роботи починається безпека.

Бо тримати оборону – це не лише вести бій.

Іноді вона починається з лопати, бензопили та рук людей, які будують укриття так, ніби будують чиєсь майбутнє.

Відділення комунікації Північного Київського ТУ НГУ