Коли навесні 2022 року російські війська намагалися прорватися до Харкова, на захист міста стали тисячі українських військовослужбовців. Хтось стримував ворога на передовій, хтось охороняв стратегічні об’єкти, а хтось забезпечував порядок у самому місті. Серед них був і старший солдат 5 Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України Володимир.
Сьогодні він несе службу на блокпостах Харківщини, де щодня перевіряє транспорт, виявляє небезпечні предмети та допомагає забезпечувати безпеку прифронтового регіону. Втім, його шлях до війська почався задовго до повномасштабного вторгнення.
До служби Володимир навчався на зубного протезиста й планував пов’язати своє життя з медициною. Однак життя склалося інакше.
Я прийшов до війська сам. У 2021 році підписав контракт. Спочатку хотів просто замінити строкову службу контрактною, відслужити певний термін і повернутися до цивільного життя. Але служба трохи затягнулася», – усміхається військовий.
На початок повномасштабного вторгнення він уже був у строю та виконував бойові завдання на Харківщині.
Навесні 2022 року ми забезпечували охорону та оборону важливих об’єктів. Згодом були залучені до охорони однієї із теплоелектростанцій. Наше завдання було простим і водночас критично важливим – не допустити захоплення або прориву противника до об’єкта», – згадує Володимир.
У перші місяці вторгнення критична інфраструктура стала однією з головних цілей російських військ. Саме тому гвардійці несли службу безпосередньо на території теплоелектростанції.
Чергували по 12 годин. Якщо чесно, тоді ніхто особливо не думав про втому. Була весна 2022 року, усі жили на адреналіні. Ми розуміли важливість свого завдання і просто працювали», – розповідає військовослужбовець.
Після виконання завдань з охорони стратегічних об’єктів підрозділ повернувся до Харкова. Місто жило під постійними обстрілами, а на вулицях діяла сувора комендантська година.
Ми почали патрулювати місто в нічний час і забезпечувати громадський порядок», – говорить Володимир.
За його словами, у той період військовим часто доводилося бути не лише правоохоронцями, а й психологами.
Люди переживали сильний стрес через війну. Тому доводилося не просто перевіряти документи, а й пояснювати, чому існують певні обмеження та чому вони необхідні для безпеки міста», – пояснює гвардієць.
Однією з найбільших проблем перших місяців війни стало мародерство.
Коли ми повернулися до Харкова, мародерів було дуже багато. Ми їх затримували та передавали поліції. Згодом ситуація стабілізувалася, і таких випадків стало значно менше», – згадує військовий.
Нерідко порушники комендантської години намагалися знайти виправдання своїм діям.
Найчастіше чули: «Я просто не подивився на годинник» або «Мені недалеко пройтися». Були й ті, хто починав сперечатися та доводити свою правоту. Але ми завжди пояснювали, що комендантська година існує не просто так», – говорить Володимир.
З 2023 року Володимир несе службу на блокпостах Харківщини. Щодня через них проходять сотні автомобілів і тисячі людей.
Головна мета нашої роботи – безпека Харкова. Ми контролюємо рух транспорту і не допускаємо потрапляння до міста зброї, боєприпасів чи наркотичних речовин», – пояснює військовослужбовець.
За час служби йому неодноразово доводилося виявляти небезпечні знахідки. Регулярно на блокпостах виявляють і наркотичні речовини.
За його словами, успіх таких перевірок часто залежить від уважності особового складу.
Іноді достатньо просто поспілкуватися з людиною та звернути увагу на її поведінку. Досвід допомагає бачити те, що на перший погляд може залишитися непомітним», – зазначає гвардієць.
Сам Володимир народився і виріс у Харкові. Саме любов до рідного міста залишається його головною мотивацією.
Харків для мене рідний. Я хочу, щоб люди тут жили спокійно та безпечно. Саме тому він в строю», – говорить військовослужбовець.
Водночас він переконаний, що оборона країни – спільна відповідальність усіх українців.
Хотілося б, щоб більше людей долучалися до Сил оборони. Сьогодні це дуже важливо для держави», – наголошує він.
Звертаючись до цивільних, Володимир просить насамперед про взаєморозуміння.
Харків є прифронтовим містом. Коли ми перевіряємо документи чи зупиняємо автомобіль, ми просто виконуємо свою роботу. Військові не бажають людям нічого поганого. Усе, що ми робимо, спрямоване на безпеку міста та його мешканців», – підсумовує гвардієць.
Щодня старший солдат Володимир заступає на службу, яка для більшості містян залишається непомітною. Проте саме з таких щоденних перевірок, чергувань і відповідальних рішень формується безпека прифронтового Харкова – міста, яке вже четвертий рік живе поруч із війною та продовжує тримати стрій.
Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
