Кілька гвардійців босоніж лежать із заплющеними очима на розстелених на підлозі карематах. Світло приглушене, стіни завішані тканинами із зображеннями космосу та природи. Жінка плавно б’є у мідний гонг, а тоді водить тибетською співочою чашею навколо кожного бійця: під час руху інструмент дзвенить, створюючи м’які вібрації, які проходять через усе тіло. Ці практики використовують як елемент психологічного відновлення військовослужбовців у 31 полку НГУ, що дислокується в Черкасах.

Психологічна реабілітація військовослужбовців зазвичай спирається на перевірені методики – розмови з психологом, індивідуальну та групову терапію, підтримку побратимів. Вони дають результат і залишаються основою відновлення після бойових дій. Водночас досвід бойових дій показує необхідність фахівців шукати додаткові підходи – ті, що допомагають швидше знизити рівень стресу бійців до емоційної рівноваги.

Саме тому в підрозділах Національної гвардії України дедалі частіше звертаються до нетрадиційних методів реабілітації. Це практики, які працюють через емоції, відчуття, сенсорну взаємодію. За результатами застосування вони справді діють: знімають напругу, заспокоюють, стабілізують внутрішній стан. Такі методи не замінюють класичну психологію, а підсилюють її. І разом вони дають головне – сприяти відновленню психоемоційного стану.

Саундхілінг: звук, що лікує

Одним із таких підходів є саундхілінг, або звукотерапія – давній метод глибокого розслаблення, заснований на впливі звукових хвиль і вібрацій на нервову систему. Поєднання низьких і високих частот допомагає організму поступово перейти з режиму напруги до стану внутрішньої рівноваги. Терапію звуком використовували ще тисячі років тому в різних культурах світу: у Тибеті монахи медитували над співочими чашами, а в африканських племенах барабани застосовували не лише для ритуалів, а й для стабілізації емоційного стану та серцебиття.

Для гвардійців 31 полку НГУ сеанси саундхілінгу проводить подружжя Олена та Олександр Бевз – фахівці з медитативної терапії. Під час практики використовують гонги, кришталеві та мідні тибетські чаші, дзвіночки, «палиці дощу» й інші інструменти, що імітують звуки природи. У руках майстрів їхнє звучання формує багатошаровий звуковий простір, який поступово сприяє зниженню напруги та внутрішній зосередженості.

Сеанс триває близько години. Бійці, лежачи на килимках, заплющують очі й поступово зосереджуються на власному диханні. Першими лунають низькі, глибокі удари гонга – низькі частоти сприяють розслабленню м’язів. Паралельно фахівці рухаються між учасниками із чашами: легке й прозоре звучання інструментів нагадує дзвін кришталю або відлуння далекого водоспаду.

Звукові хвилі накладаються одна на одну, сповільнюють дихання, заспокоюють думки та дозволяють поступово відпустити внутрішню напругу. У такому стані військовослужбовець може зосередитися на власних відчуттях, перезавантажити нервову систему та повернутися до служби з яснішою головою.

Це дуже незвичне відчуття. Звуки ніби огортають і ведуть усередину. В якийсь момент фіксуєш стан, що повністю відпускаєш напругу, – поділився враженнями один із гвардійців після сеансу.

Після звукової терапії нервова система перезавантажується і людина повертається до служби з яснішою головою

Терапія в сідлі

Схожі відчуття розслаблення та внутрішнього балансу дає й інший напрям – іпотерапія, тобто терапевтична взаємодія людини з конем. У 27 полку НГУ імені князя Святослава Ярославовича, що дислокується у Чернігові, психологи-гвардійці активно впроваджують цей метод. Його використовують у роботі з пораненими військовослужбовцями, які проходять лікування після бойових травм, а також із тими, хто повертається із зони бойових дій.

У кінному клубі військові не лише навчаються їздити верхи, а й доглядають за тваринами: чистять, гладять, спілкуються з ними. Такий контакт сприяє зниженню тривожності, стабілізувати внутрішній стан і сприяє загальному психоемоційному відновленню.

Під час руху скакун передає вершнику ритмічні імпульси, що позитивно впливають на центральну нервову систему, м’язи та хребет. Додатковий ефект дає тепло тіла тварини: воно сприяє розслабленню м’язів, зменшенню внутрішньої напруги та появі відчуття спокою. Навіть короткий контакт із цими граційними істотами дає відчутний результат.

Спілкування з конем має заспокійливий ефект, що сприяє зменшенню фізіологічних симптомів стресу, таких як прискорене серцебиття або напруга в тілі. Це може покращити якість сну та відновлення після важких емоційних переживань, – зазначає старший офіцер відділення психологічного забезпечення частини лейтенант Марія Страдомська.

Також особливістю коней є здатність тонко відчувати емоційний стан людини. Вони не засуджують і не ставлять запитань – лише реагують, допомагаючи військовим впоратися з посттравматичним стресовим розладом, депресією та замкненістю. У підрозділі цей метод також застосовується як елемент декомпресії – для м’якої адаптації військових до мирного середовища.

Верхова їзда та догляд за тваринами сприяють відновленню довіри та психоемоційному відновленню військовослужбовців

Відновлення через комп’ютерні ігри

Поряд із цим у підрозділах впроваджують і нові, більш сучасні формати відновлення. Кіберспорт дедалі впевненіше входить у систему реабілітації військовослужбовців як сучасний і дієвий інструмент відновлення. У різних країнах комп’ютерні ігри вже застосовують у програмах реабілітації ветеранів.

Активно впроваджують кіберспорт у роботу з гвардійцями й психологи 11 бригади НГУ імені Михайла Грушевського, яка дислокується в Одесі. Наслідки бойового стресу бійцям допомагають долати в одному з комп’ютерних клубів – за великими моніторами, із джойстиками та VR-окулярами. Під час гри військові тренують концентрацію, швидкість реакції та мислення, водночас отримуючи важливе відчуття контролю над ситуацією – те, що часто втрачається під час бойових дій.

Не менш важливим є й командний аспект. Спільна гра повертає відчуття плеча побратима, можливість взаємодіяти без напруги та знову бути частиною команди.

Подібний підхід застосовують і в 14 бригаді оперативного призначення НГУ «Червона Калина». У прифронтовій зоні для бійців облаштували спеціальні кімнати з ігровими приставками, комп’ютерами, настільними іграми та м’якими пуфами. Сюди військові приїжджають одразу після виходу з позицій, щоб відновитися.

Це не тил і не санаторій. За кілька кілометрів – лінія бойового зіткнення, артилерійські обстріли й постійна напруга. Та за зачиненими дверима цієї кімнати можна на короткий час вийти з режиму безперервної бойової готовності й дати відпочинок психіці.

Для когось це можливість зіграти партію з побратимами, для когось просто посидіти в тиші, перемкнути увагу, відчути звичні, «мирні» емоції.

Такі місця на фронті – як ковток повітря. Тут можна знову відчути себе живою людиною, а не лише бойовою одиницею. І вже з оновленими силами повернутися до виконання бойових завдань, – говорить гвардієць з позивним «Ред».

Навіть у найгарячіших точках знаходиться місце для турботи про людину. І ця турбота – ще один прояв уваги до бійців, які захищають Україну на передовій.

Оздоровлення мистецтвом

Серед таких підходів – творчі практики, що допомагають стабілізувати внутрішній стан. Зокрема, у різних підрозділах активно застосовується арттерапія. Як-от у 34 Херсонському полку НГУ, де психологи започаткували для гвардійців заняття з виготовлення свічок. Тут важливий не лише результат, але й те, як він досягається. Для багатьох військовослужбовців ці заняття стали етапом психологічної декомпресії – поступового повернення до внутрішньої рівноваги. Сам процес має медитативний характер: робота руками та спокійна атмосфера допомагають переключитися й зменшити напругу.

Під час виготовлення свічок гвардійці можуть зосередитися на процесі, переключити увагу від важких думок і відчути внутрішній спокій. Це своєрідний терапевтичний простір, який допомагає адаптуватися до мирного життя після бойових дій, – зазначає офіцер відділення психологічного забезпечення на ім’я Ірина.

Символічним є і те, що свічка – прадавній символ світла, що долає темряву. Для військових це не просто виріб, а образ стійкості, сили та здатності рухатися далі.

Водночас у різних підрозділах арттерапія набуває різних форм. Зокрема, гвардійці 12 бригади спеціального призначення імені Дмитра Вишневецького «Азов» НГУ долучаються до створення традиційних українських атрибутів – дідуха, різдвяного «павука» чи вінків. Робота з природними матеріалами, тиша і спільна дія створюють безпечний простір для відновлення.

Такі практики виконують додаткову функцію: через знайомі символи дому, захисту і рівноваги військові повертаються до культурних коренів і водночас до самих себе. Як і у випадку зі свічками, тут важливий не лише результат, а сам процес – поступове складання цілісності з окремих елементів, що перегукується з внутрішнім шляхом відновлення.

Заняття з арттерапії допомагають поступово повертатися до внутрішньої рівноваги

Гончарство і садівництво – прості радощі, яких не вистачає

Подібне відчуття повернення до себе гвардійці знаходять і в не менш дієвій взаємодії з природою. Відвідування оранжереї, що також практикується в «Азові», є ще одним чудовим способом зняти напругу. Іноді це найкраща терапія у середовищі, де нічого не нагадує про війну.

Разом із побратимами бійці можуть побути у тиші, подихати теплим повітрям, відволіктися від важких думок і повернутися до простих відчуттів. Догляд за рослинами, висаджування їх у горщики, спостереження за ростом – усе це допомагає стабілізувати внутрішній стан і знизити напругу.

Такі моменти повертають відчуття життя, яке варто берегти, – кажуть бійці.

Водночас у 13 бригаді НГУ «Хартія» для відновлення гвардійців активно використовують ремісничі практики, зокрема гончарство. А саме, виготовлення посуду та прикрас із глини із використанням традиційних технік. Робота з природним матеріалом допомагає зосередитися на відчуттях, зняти напругу й переключити увагу. Під час ліплення військові не лише створюють вироби, а й поступово відновлюють свій емоційний стан, знаходять спокій і сили продовжувати службу.

Працюючи з глиною, воїни не просто створюють вироби, а й покращують емоційний стан, знімають напругу і переключають увагу

Звісно, це лише частина практик, які допомагають гвардійцям не «вигоріти» під час війни та які психологи Нацгвардії поступово впроваджують у свою роботу.

В умовах, коли служба вимагає постійної зосередженості й відповідальності, відновлення стає не розкішшю, а необхідністю. Адже стійкість формується не лише тренуваннями й бойовим досвідом, а й уважним ставленням до власного внутрішнього стану. Психологічна витривалість формується через системне відновлення – уміння вчасно зупинитися, відновити сили і повернути внутрішню рівновагу навіть у найскладніші моменти.

За матеріалами видання «Гвардія»