Українські FPV-дрони заходять у піке на ворожу колону, яку очолює танк. Він з усіх боків обвішаний антидроновими «мангалами» з сіток і тросів, тож пробити захист непросто. Але поцілити треба — як-то кажуть, або ми їх, або вони нас. Пілот дрона молодший сержант із позивним Чіф не поспішає, вичікує момент і таки зупиняє потвору. А за кілька хвилин його побратими по батальйону безпілотних систем «Нахтіґаль» перетворюють танк буквально на купу металобрухту. І це звичайний фронтовий день звичайної роботи нацгвардійців.

Нещадні до шкідників

Сформований у 2023 році, батальйон безпілотних систем «Нахтіґаль» 20 бригади оперативного призначення «Любарт» 1 корпусу НГУ «Азов» заслужив славу одного з найрезультативніших підрозділів на фронті. Бойовий шлях батальйону вражає настільки, що дует українських музичних виконавців Гаррі Шульца та Yaski присвятив йому пісню «Нахтіґаль». А неофіційним гімном підрозділу є не менш крутий твір легендарного гурту «Кому Вниз» «Птаха на ймення «Nachtigall». Він, хоч і написаний у дев’яностих, але звучить так, ніби складений сьогодні – про сучасну війну і її героїв.

Батальйон складається з досвідчених бійців: колишніх морпіхів, десантників, спецпризначенців, тероборонців. До того, як потрапити до гвардійського підрозділу, вони вже завдавали відчутних втрат ворогу на Херсонському, Донецькому, Запорізькому та Курському напрямках. Сьогодні «Нахтіґаль» тримає небо над Покровськом. Його бійці нищать ворожу техніку, відбивають штурми посеред зруйнованих населених пунктів, виконують інші бойові завдання.

Слово «нахтіґаль» з німецької мови перекладається як соловей. Відомий своїм унікальним співом, він здатний співати годинами, інколи впродовж усієї ночі. Та мало хто знає, що ця ззовні непримітна, мала пташка рішуче боронить свою територію та знищує масу шкідників. А ще назву «Нахтіґаль» у часи німецько-радянської війни носив батальйон, сформований із членів Організації українських націоналістів, яким командував майбутній головнокомандувач УПА сотник Роман Шухевич.

Нам дуже «зайшла» ця назва. І символізм, й історична тяглість. Почалося все з того, що хтось із бійців назвав так наш внутрішній чат, а згодом козаки почали замовляти собі футболки й худі із цим словом. Аж тут до нас у гості приїжджає гурт «Кому Вниз» і виконує пісню «Птаха на ймення Nachtigall»! Бачили б ви ці оплески! Тоді я зрозумів — мабуть, це гарний знак і настав уже час назву узаконити, – розповідає командир батальйону майор Дмитро Коляда на псевдо Холод.

Командир батальйону «Нахтіґаль» майор Дмитро Коляда на псевдо Холод захищає Україну зі зброєю в руках з 2015 року

Народжений для війни

Холоду нині 31 рік. Вже у підлітковому віці він усвідомив, що мусить бути готовим захищати Батьківщину. Жодних сумнівів щодо вибору професії не було, тож Дмитро вступив до Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Згодом був активним учасником Революції гідності, а з початком АТО 19-річним вирушив на Донбас, де воював у складі добробатів ОУН та «Карпатська Січ». Через таку заповзятість друзі прозвали хлопця «Народжений для війни». Під час боїв поблизу Донецького аеропорту юнак дістав кульове поранення. Підлікувавшись, продовжив воювати до 2016 року, поки не зменшилась інтенсивність боїв. Шість років прожив цивільним життям, працював, паралельно займаючись патріотичним вихованням молоді у школах і таборах.

Але Дмитро все одно розумів: велика війна з росією – питання часу. Тож 24 лютого 2022 року, коли по Україні вдарили перші ракети, його рюкзак уже був зібраний. Холод долучився до 73-го морського центру спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого ЗСУ. У складі підрозділу воював на Запорізькому напрямку: брав участь у штурмах і рейдах у ворожому тилу, мінував дороги, захоплював полонених, а якось разом із побратимами затрофеїв ворожу БМП-3.

Згодом підрозділ перекинули на Херсонщину, де Дмитро пройшов з боями все окуповане Правобережжя, аж до його повного визволення. Запам’яталося, як під час штурму села Хрещенівка спецпризначенців контратакував взвод піхоти на чолі з російським танком. Йому вдалося поцілити в танк із гранатомета. Броню не пробило, але уламками посікло піхоту, тому атака відкотилася. А ще, воюючи на Херсонщині, Дмитро оцінив потенціал безпілотників, якими можна ефективно нищити ворога.

У краю солов’їв

Саме усвідомлення того факту, що майбутні війни – за БпЛА, спонукало Холода у 2023 році долучитися до створення 14 окремого полку безпілотних авіаційних комплексів (нині – 1 окремий центр безпілотних систем Сил безпілотних систем ЗСУ). Там він очолив групу, що працювала з дронами дальнього ураження. Продемонструвавши високі лідерські і професійні якості, вже за кілька місяців отримав завдання сформувати батальйон безпілотних систем. Тоді й народився «Нахтіґаль», який у жовтні 2025 року було переведено до складу 20 бригади НГУ «Любарт».

Серед перших бойових випробувань «солов’їв» – бої в селі Кринки на Херсонщині, оборона Красногорівки на Донеччині та операція у Суджанському районі Курської області. На кожному з цих напрямків підрозділ отримав унікальний досвід: працювали й менш ніж за кілометр від ворожої техніки, і за регулярної відсутності зв’язку та логістики на Курщині. Там несподіваним відкриттям стало ще й те, що Суджанський район вважається краєм солов’їв. Три птахи навіть зображені на його гербі.

Це був знак долі! Ми вкотре переконалися, що Курщина – одвічна українська земля. Так, в одному селі ми заговорили з місцевими бабусями і у відповідь почули українську. Я аж в ступор впав на кілька секунд. Таке повторювалося і в інших селах. Ми дивувалися, а нам у відповідь: «Та ми між собою тут всі так балакаємо». Отже, Україна не закінчується кордонами 1991 року, – резюмує Дмитро.

На Покровському напрямку дронарі «Нахтіґалю» полюють за ворогом цілодобово. Росіяни щодоби по кілька разів намагаються прорватися малими групами крізь українську лінію

Цілодобове полювання

Коли Холод розповідає, на що перетворили російські окупанти українські шахтарські містечка, у нього мимоволі стискаються кулаки. Вже майже пів року «Нахтіґаль» воює на Покровському напрямку. Посеред руїн, під безперервними ударами дронів, ствольної й реактивної артилерії та керованих авіабомб, оператори БпАК щодня стримують просування ворога. Дмитро розповідає, що загарбники щодоби по кілька разів намагаються прорватися малими групами крізь українську лінію оборони. А оскільки завдання «Нахтіґалю» – не дати ворожій піхоті наблизитися до українських позицій, то дронарі полюють за ворогом цілодобово.

Гвардійці переважно працюють уздовж переднього краю. В хід іде все, що може дістати ворога – «Мавіки», дрони-камікадзе, важкі бомбери типу «Vampire», «Кажан» і «Heavy Shot». А часом навіть звичайним FPV-камікадзе літають на 40 кілометрів і нищать ворога. Якщо ж котрійсь групі російських шкідників під прикриттям туману пощастить просунутися, «солов’ї»-гвардійці відкладають пульти, беруть до рук автомати і йдуть винищувати їх «вручну».

У багатьох пілотів батальйону рахунок знищеної ворожої техніки вже йде на десятки. Серед них – уже згаданий на початку цього матеріалу молодший сержант із позивним Чіф. До повномасштабного вторгнення він був моряком на вантажних суднах далекого плавання. Влітку 2022 року повернувся додому з метою захищати свою країну. Мобілізувався до лав 18 окремого батальйону НГУ, що дислокується в місті Ізмаїл на Одещині. Опанував фах оператора FPV-дронів, отримав значний бойовий досвід, а згодом перевівся до «Нахтіґалю».

«Роботи» Чіфу вистачає, адже під Покровськом росіяни пруть в атаку не лише на бронетехніці, а й на мопедах, квадроциклах і легковиках.

Вони їдуть, думаючи, що добре підготувалися. Везуть на собі РЕБи і гадають, що їх це врятує. Та насправді, ми просто дронів витрачаємо більше – і все, далі вже ніхто не їде.

Наземні роботизовані комплекси «Нахтіґалю» щодня рятують життя, доставляючи провізію та евакуюючи поранених із лінії фронту

Фронтова служба доставки

Втім, завдання «Нахтіґалю» – не лише знищення ворога. За словами комбата, у пріоритеті – порятунок українських воїнів. Для доставлення провізії та евакуації поранених особовий склад «Нахтіґалю» активно застосовує наземні роботизовані комплекси. Туди, де НРК не пройде, необхідне доправляють повітрям.

Ми ж фронтова служба доставки, не знали? – жартує оператор важкого коптера-бомбардувальника старший солдат із позивним Авангард. – Доставляємо і скидаємо на передову найнеобхідніше: боєприпаси, воду, харчі, медикаменти, батарейки до рацій, окопні свічки, газові балони, навіть пакети з кров’ю для переливання.

А якось його екіпажу довелося доправляти на українські позиції і санітарні мішки для полеглих захисників.

Ось тоді на душі було важко і боляче. Це направду був мій найскладніший виліт… – з тихим сумом говорить Авангард.

Авангард служить у батальйоні лише пів року, але за цей час здійснив уже не одну сотню скидів – як гуманітарних, із припасами для побратимів, так і бойових, по ворогу. У цивільному житті працював зварювальником на шахті рідного Павлограда – його шахтарська династія тягнеться ще від прадіда. І поки путінська пропаганда захлинається, що «шахтарський Донбас хоче в росію», реальний шахтар у четвертому поколінні завзято нищить росіян дронами.

Свій шлях у війську хлопець розпочав зі строкової служби в 11 бригаді охорони громадського порядку імені Михайла Грушевського НГУ. У 2021-му підписав контракт. Звісно робота патрульного важлива і потрібна, але Авангард прагнув більше зробити для перемоги. Тому, коли у вересні 2025 року він отримав запрошення поповнити ряди батальйону «Нахтіґаль» – не вагався.

Керування важким дроном хлопець опанував усього за місяць, хоча для більшості цей процес триває довше. І вже на першому бойовому вильоті в листопаді 2025 року одним скидом «покращив» одразу двох росіян. Згодом це стало буденністю. Діставати ворога вдавалося навіть у бліндажах і покинутих будівлях.

Для хитрунів, які думають, що вони «в доміку», маємо особливий подарунок – фугасний боєприпас вагою кілька кілограмів. Бабах такий, що перекриття пробиває. Росіяни вибігають, горять, а деякі вже нікуди й не біжать. Буває, по кілька разів повертаємось на одну ціль, доки не доб’ємо повністю, – каже пілот.

Авангард зізнається, що любить полювати ночами, у свою «солов’їну пору». Бо ж недарма девіз підрозділу – «Нахтіґаль на варті серед темені». А ще це рядок із тієї самої пісні дуету виконавців Гаррі Шульца та Yaski, яку написали на честь батальйону.