Проблемою нинішнього етапу війни на багатьох напрямках фронту стала дуже ускладнена евакуація поранених з «нуля». Габаритний транспорт, що висунувся у повністю контрольовану дронами кілл-зону, має хіба що мінімальні шанси уціліти. Піша евакуаційна група також наражається на великий ризик, адже нести побратима доведеться не один кілометр. Тому в підрозділах Національної гвардії України випробовують і застосовують наземні роботизовані комплекси не лише для мінувань та логістики, але й з метою евакуації. Цей засіб також не є ідеальним. Проте часто саме невеликий та малопомітний із неба НРК є останньою надією на виживання для пораненого.

Роботи як сталкери кілл-зони

Застосування НРК у Національній гвардії України активно розвивається з 2024 року. Певні зразки такої техніки закуплені за державний кошт, інші надходять завдяки волонтерським ініціативам чи допомозі територіальних громад. Як і кожен новий засіб на цій війні, наземні дрони проходять перевірку фронтом та еволюціонують відповідно до потреб бойових підрозділів. Вдосконалюється їхня конструкція, зв’язок, зростає запас ходу, вантажопідйомність та інші параметри.

Однак мати «машинку» з необхідними технічними характеристиками – лише п’ята частина справи, – говорить офіцер із позивним Дозор. Він керує ротою НРК одного з батальйонів 4 бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж».

Ми працюємо з наземними дронами вже понад рік. І на власному досвіді переконались: без системного підходу в цій справі результату не доб’єшся. Для успішних місій з логістики чи евакуації потрібен не лише НРК, а й цілий комплекс інших засобів та заходів. Щоб зберегти керованість у бойових умовах, ми встановлюємо на такий дрон два-три типи зв’язку – в разі втрати одного працює інший. Також слід ретельно планувати операцію та продумувати маршрут. Супровід руху НРК безпілотниками з неба не менш важливий, – підкреслює Дозор.

Завдяки застосуванню НРК лише за кілька місяців на Покровському напрямку його рота виконала близько 30 успішних евакуацій поранених бійців. Причому значна кількість із врятованих є військовослужбовцями суміжних підрозділів ЗСУ. Також наземними дронами евакуюють тіла загиблих побратимів. На НРК навіть відправляють у тил зв’язаних полонених рашистів!

Наземний дрон може долати до 15-20 кілометрів в один кінець різноманітним рельєфом, який часто поєднує асфальтовану і ґрунтову дорогу, схили, поля, повне бездоріжжя… При цьому його маршрут повинен оминати складні перешкоди на зразок танкових ровів, тунелів, насипів. А ще на його шляху неминуче постануть міни та інші предмети, здатні зупинити рух. Тому фахівці з НРК сьогодні є дуже потрібними в Силах безпеки й оборони.

Верхи на дроні: без комфорту, але з реальними шансами на порятунок

Як «приручити» НРК

Гвардієць Богдан із позивним Хепі закінчив навчання у Київському інституті НГУ в 2024 році. Приєднавшись до 13 бригади оперативного призначення «Хартія», став командиром взводу НРК. Молодий офіцер сам на практиці опановував специфіку наземних дронів і водночас формував свою команду, добираючи здібних до техніки бійців.

БпЛА не мають суттєвих обмежень, окрім радіогоризонту або довжини оптоволокна. Пілот наземного роботизованого комплексу стикається зі значно більшою кількістю перешкод. Хоча пілотуванню НРК порівняно нескладно навчитися. А от його обслуговування, встановлення систем зв’язку та інші технічні аспекти вже потребують навчання тривалістю від місяця, – підкреслює хартієць.

Операція із застосуванням наземного дрона може починатися з доставляння провізії, боєкомплекту чи інших вантажів на позиції. А вже на зворотному шляху цей колісний робот стає транспортером для одного чи навіть кількох поранених бійців. Якщо ж місію готують лише під порятунок побратима, то засіб можна попередньо підготувати.

Зазвичай НРК є жорсткою платформою, розрахованою передусім на тверді вантажі. Він не має належної амортизації для перевезення людей. Тому перед евакуаційною місією ми не лише перевіряємо технічний стан дрона, а й для більшого комфорту кладемо на нього матрац. Також укриваємо з боків протиуламковими ковдрами. Дрон везе з собою і радіостанцію. Наші медики додають мінімальний запас медичних засобів, щоб поранений при необхідності міг надати собі допомогу. Скажімо, накласти ще один турнікет, якщо перший не зупинив кровотечу повністю, – пояснює Богдан.

Під час руху важливо тримати постійний зв’язок із евакуйованим, щоб він розумів, що відбувається, і не панікував. Тяжких поранених гвардійці намагаються доставити на НРК з «нуля» до найближчої точки, де їх може підхопити медичний транспорт підрозділу. Якщо ж для машини медеваку виїзд надто небезпечний, дрон мусить пройти весь зворотний маршрут самотужки.

Був випадок, коли ми одним НРК під покровом ночі вивезли одразу чотирьох поранених. Нам завжди дуже незручно перед бійцями за такий спосіб перевезення. Але на той момент то був єдиний шанс їх витягти. І місія увінчалась успіхом, – додає офіцер.

Лише протягом трьох місяців на Харківському напрямку його підрозділ успішно евакуював з допомогою НРК близько півтора десятка поранених побратимів. Також дронами вивезли тіла чотирьох полеглих героїв.

НРК «Тарган» пройде там, де не зможе «броня»

Пріоритет – захист життя

Наземні дрони українських виробників – це строкатий «зоопарк», що бігає на колесах або на гусеницях. Є тихі й більш повільні електричні моделі, які рухаються зі швидкістю 7-20 км/год. Переважно для евакуацій використовують саме їх. Вища швидкість у колісних НРК з двигунами внутрішнього згорання (до 70 км/год), однак гучність їх демаскує. До того ж по фронтовому бездоріжжю все одно сильно не розженешся – можна легко перевернути дрон.

Бійці бригади «Рубіж» випробували різні типи НРК. Серед них добре себе показали і гусеничний «Веприк», і колісні «Тарган» та «ДронДрин». З останнім у підрозділу офіцера з позивним Дозор найбагатша історія взаємин: гвардійці консультували його виробника, щоб удосконалити модель.

«Дрон Дрин» – це невеликий, тихий НРК з чотирма електродвигунами. При цьому його швидкість сягає 22 км/год, що у півтора-два рази вище, ніж в інших електричних наземних дронів. Вантажопідйомність – 250 кілограмів, а запас ходу в тій комплектації, з якою працюємо ми, становить понад 40 кілометрів. Там, куди ми заїжджаємо ним, будь-яка бронетехніка була б гарантовано знищена, а евакуаційна група сама стала б мішенню для ворога. Так ризикувати життями людей ми не можемо. Краще ризикувати дронами, – пояснює гвардієць.

Кожна місія НРК унікальна і не обходиться без незапланованих «пригод».

Був випадок, який змусив нас трохи посивіти. Ми везли на НРК пораненого та інший вантаж сумарною вагою понад 300 кілограмів. Коли долали підйом на гірку, відмовив один з електродвигунів. Там ще був обрив, із якого дрон міг перевернутись, і три танкові міни прямо на шляху руху! Але врешті-решт ми додумались розвернути НРК і, ведучи його задньою частиною вперед, об’їхали міни, подолали підйом і врятували бійця, – розповідає Антон.

Його команда для себе встановила чітке правило на випадок втрати дрона – якщо НРК без важливого вантажу опинився в точці неповернення, ніхто не ризикуватиме людським життям чи іншою технікою, щоб його забрати.

Звісно, тактику дій і технічні рішення, напрацьовані на фронті, фахівці з НРК публічно не розкривають. Зате свій досвід вони охоче передають побратимам. Зокрема, за словами Антона, його рота провела навчання для представників понад десяти бригад НГУ та ЗСУ, які формують свої аналогічні підрозділи.

Роботизовані платформи стали незамінними для логістики на фронті

Напрямок наземних роботизованих комплексів надзвичайно перспективний. Водночас у подальшому вдосконаленні таких дронів важливо не втрачати з поля зору захист самих поранених, – переконаний начальник медичної служби 3 бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана НГУ «Спартан» підполковник медичної служби Олексій Бусяк:

Те, що наземні дрони мають вищі шанси виконати завдання там, де габаритна «броня» приречена, – це великий плюс. Разом із тим, той же БТР «М113» чи бронемашина «Oncilla» здатні стримати осколки й навіть витримати удар FPV. Особливо якщо вони мають додаткові захисні конструкції. А у випадку наземних дронів бійця везуть у більш вразливому становищі – на відкритій платформі або в легкоброньованій капсулі. Щоб менше покладатися на удачу під час евакуаційних місій, необхідно підвищити рівень захищеності НРК та пораненого.

Прикметно, що у нашого ворога опанування технологій НРК не пішло далі логістичних завдань та бойових модулів на роботизованих платформах. Людське життя з точки зору рашистів не варте зусиль пересувного робота.