У Національній гвардії України проходять службу чоловіки та жінки різних вікових категорій, із різним досвідом, навичками та освітами. Наша сьогоднішня історія – про головного сержанта одного з взводів підрозділу БпЛА 11 бригади імені Михайла Грушевського на позивний Чівас.
Молодшому сержанту Чівасу зараз 22 роки, він родом з Волині, після здобуття освіти електрозварювальника працював за спеціальністю, у тому числі на пивоварні, а коли йому виповнилося 18 – разом із другом Чівас вирішив спробувати себе у військовій справі: спочатку він проходив строкову службу в одній із військових частин на Одещині, а згодом був переведений до 11 бригади НГУ.
Оскільки рішення стати військовим було добровільним, гвардієць доволі швидко прилаштувався до нових реалій, а через деякий час почав виконувати бойові задачі.
Перший бойовий вихід я запам’ятаю на все життя. Я ще тоді був піхотинцем. Працювали на Херсонському напрямку. Висадка на лівий берег була дуже важкою як морально, так і фізично. Ми дуже довго чекали на «чисте небо», з собою несли багато провізії та боєприпасів. Це відібрало багато сил, висаджувалися дуже виснажені. При цьому нас постійно «кошмарив» танк, який буквально не давав нам дихати. Але, на щастя, мій побратим на позивний Дід у підсумку знищив той танк. Там же ми допомагали просуватися суміжникам із морської піхоти, допомагали розосередитись у населеному пункті у різних будівлях», – згадує боєць.
У кожного військовослужбовця своя історія, свої думки, свої відчуття та страхи. Чівас каже, що йому було не стільки страшно, скільки цікаво, як він поводитиметься у тій чи іншій ситуації, під час висадки, евакуації. Згодом гвардієць вирішив спробувати себе в одному з підрозділів БпЛА.
Робота підрозділів БпЛА – це щоденне успішне знищення ворожих цілей, адже що-що, а їх на українській землі дуже багато.
Ми ведемо безперервну роботу по ворожих цілях. Точну цифру щодо знищення особового складу, техніки, автомобілів, «буханок», КАМАЗів, мотоциклів, квадроциклів, розвідувальних дронів, ударних дронів сказати неможливо, але кожне влучання – це наша маленька допомога у великій справі звільнення української землі від російської нечисті», – коментує Чівас.
Чівас – командир екіпажу, який в тому числі слідкує за «чистотою» неба над південними регіонами України. Він і його побратими, завдяки новітнім технологіям, як то дрони-перехоплювачі, регулярно збивають ворожі «шахеди» та інші безпілотники загарбників.
Бути командиром екіпажу – це велика відповідальність не лише за себе, а і за побратимів і загалом за успіх у роботі. Ти завжди маєш бути готовий до виїзду. У будь-який момент дня чи ночі з’являються ворожі дрони – ми маємо швидко реагувати та намагатися якомога швидше знищити їх. Найважча робота тут – дешифрувальна, направити наш ударний «борт» чітко у ціль. Щодо наземних цілей – із цим трошки інакше, адже їх не потрібно шукати у небі, але вони різні і їх завжди багато. Отже, роботи вистачає», – каже Чівас.
Нацгвардійці вправно використовують свої знання та можливості, щодня рахують знищені цілі, кожен хоче показати найкращий результат, що, звичайно, додає мотивації. Але головна мотивація, звичайно, не в цьому.
Наша головна мотивація – звільнити Україну від ворога. У цьому дуже важлива підтримка нашого командира та його віра в екіпаж. Ми жартуємо, що він вірить у нас більше, ніж ми самі», – каже Чівас.
Екіпаж Чіваса зараз знищує ворожі цілі на Херсонському напрямку. Бійці чекають на потепління та смачні херсонські кавуни, а мріють, звичайно, про якнайскоріше повернення миру в Україну.
Я мрію про завершення війни, планую відсвяткувати його із розмахом, як і, напевно, всі українці, а потім планую відправитися у подорож світом. Багато чого хочеться побачити!», – зізнається боєць.
Група комунікації Південного Одеського ТУ НГУ
