На передових позиціях бойового зіткнення з російським агресором невпинно працюють артилерійські розрахунки Бригади швидкого реагування Національної гвардії України.
Про їхню роботу нам розповів один з командирів артилеристів з позивним Туман.
«Дії свого підрозділу оцінюю як професійні. З початку Великої війни вони дуже виросли як артилеристи і як військові теж».
«Ця війна плавно переросла в війну артилерії. Будь то наступ чи оборона – без артилерії не обійтися», – зазначає Туман.
Попередній
Наступна
Як розповідають самі артилеристи найважчі бої вони давали під час оборони Сєвєродонецька.
«По нас працювали завжди щільно і з повторами. На наших 12 пострілів по нас прилітало 2 пакети «градів» і 50 мін – загалом це 2 години під обстрілами. І так по кругу. Пощастило, що вони й самі не знають куди стріляють – їм дають команду накривати квадратами, вони і накривають» – діляться враженнями бійці.
Гвардієць з позивним Ленін обрав артилерію через можливість завдати найбільшого вогневого враження противнику.
«В нас залишалося 7 снарядів і десь за 13 кілометрів на нашу піхоту вийшов танк. З останнього сьомого пострілу нам вдалося поцілити в люк башти ворожого танку – БК здетонував, танк було знищено. Буває важко, але нашій піхоті там ще важче, тому ми ніколи не жаліємо себе, щоб організувати нашим побратимам достойне вогневе прикриття», – розповідає артилерист.
«За час війни я не бачив серед своїх хлопців страху або сумнівів. Це мене найбільше дивує – навіть з першого дня, серед самого пекла, я бачив тільки жагу боротися до перемоги в бою. Мої підлеглі – для мене особистий приклад справжніх артилеристів і я пишаюся нашою командою», – не раз повторює командир Туман.
Володимир Черняк
