Місія фахівців соціальних служб Національної гвардії України – підтримувати тих, хто повернувся з війни, пережив поранення чи полон, а також допомагати родинам загиблих і зниклих безвісти воїнів. Їхня робота непомітна для більшості, але саме вони стають опорою для тих, хто пройшов крізь найтяжчі випробування.
Серед таких людей – старший лейтенант Наталія Петрик, фахівець соціальної служби волинського підрозділу Нацгвардії. Ще кілька років тому вона працювала адміністраторкою у закладі харчування й не уявляла, що колись вдягне військову форму.
Мій тато завжди казав: якщо можеш допомогти – допоможи. Він був військовим, для мене він – приклад справжнього чоловіка, патріота і батька», – згадує Наталія.
Восени 2025 року її батько загинув, обороняючи Україну. Попри втрату, Наталія не зламалася. Вона зуміла перетворити біль на силу й продовжила шлях служіння іншим.
Соціальна робота – це не про звіти, а про серце, яке щодня відчуває чужий біль. Іноді достатньо просто вислухати людину, щоб вона знову повірила в себе», – каже офіцерка.
Разом із колегами вона супроводжує військовослужбовців, які повертаються після поранень, допомагає родинам полеглих, організовує психологічну підтримку, сприяє оформленню документів. Її головне завдання – бути поруч, коли найважче.
Кожна історія особлива. Хтось потребує просто розмови, а хтось – поради й підтримки. Людина, яка втратила близького чи пройшла полон, має знати, що вона не сама», – говорить Наталія.
Попри біль утрати, вона щодня підтримує інших і вірить у перемогу.
Коли одягаю форму, відчуваю, що тато поруч. Він хотів, щоб я служила. Тепер кожен день моєї служби – це ще один крок до нашої перемоги», – ділиться старший лейтенант Наталія Петрик.
Національна гвардія України зміцнює систему соціальної підтримки. За кожним військовим стоїть історія боротьби, втрат і відродження. І поруч завжди є ті, хто простягає руку допомоги. Бо підтримка – це теж зброя, що допомагає перемагати.
Група комунікації Західного ТУ НГУ
