Дмитро з Донеччини. Нині він — командир БТР. В одній з харківських бригад проходив строкову службу, а потім і контрактну. З початком повномасштабного вторгнення повернувся у свою частину з-за кордону, аби зі зброєю в руках захищати свою державу. Після тривалих боїв за Харків опинився на півночі регіону.

Тут опинилися, коли відігнали від Харкова російські війська. На цьому напрямку нещодавно у нас забрали один населений пункт, але через три дні нашим командуванням було прийнято рішення його повернути. Він знаходиться на стратегічно важливому місці — не зручному для нас, але зручному для російських окупантів. Буквально за три-чотири години була проведена операція, населений пункт був звільнений. — розповідає Дмитро. Вважає, що їм дуже пощастило, адже їм вдалося скритно підготувати удар та на повну використати ефект раптовості. — Ми, можна сказати, увірвалися туди на лютому фанатизмі! Російські війська почали відходити та прориватися в іншу сторону. Вони думали, що ми стягнули сюди всі резерви! Проте ми не стягували війська. Це був наш невеличкий підрозділ з десантом”.

Ворог намагався компенсувати втрату загарбаної території в іншому місці, але знов неочікувано для себе спіймав облизня.

У той день було відбито населений пункт, який вони забрали. А потім ще відбита спроба атаки на ще один населений пункт. Вони розраховували, що ми знялися звідти, бо їм здалося, що нас дуже багато приїхало”, — пояснює Дмитро.

Дмитро розповів, що його підрозділ робить все можливе, аби закріпитися. По них постійно працюють ворожі кочівні міномети, гаубиці та РСЗВ. Ворожі безпілотники роблять по шість-сім заходів на добу, аби їх вистежити. Та Дмитро впевнений, що при грамотній організації оборони ці ризики можна значно мінімізувати, зокрема завдяки добре поставленій системі оповіщення

Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління