Меморіальну дошку захиснику Маріуполя азовцю Артему Реді відкрили у Харківському ліцеї № 85 у День пам’яті захисника України.
Уродженець Харкова Артем Редя — захищав оточений росіянами Маріуполь понад п’ятдесят днів. Загинув у важкому бою. Вшанувати його пам’ять прийшли рідні, близькі, військовослужбовці 12 бригади спеціального призначення “Азов”, 3 бригади оперативного призначення “Спартан”, педагоги ліцею, представники адміністрації Індустріального району Харкова, громадських організацій та ТЦК.
«Понад усе любив книги на воєнну тематику. Якийсь том міг шукати та чекати роками. Не було для нього кращого подарунку. Мав дві освіти — юридичну та економічну. Якщо поставить собі, щось за мету, обов’язково цього доб’ється. Перед цими всіма подіями він телефонував мені, і дякував, що не давала йому розслабитися, що саме тому він всього досяг сам, і може тепер вести людей. Хоч як було йому важко, але він завжди казав, що у нього «Все ok», – поділилася матір Героя пані Надія.
Артем мав непересічну силу характеру. Виявляється, він з дитинства був лідером серед однолітків.
«Через високий зріст сидів на задній парті, але був у всьому перший. Надзвичайно бойовий: брав участь у тижнях наук, змаганнях. Все робив легко, з гумором. Був врівноважений. Дуже світлий, — розповіла класний керівник Артема пані Людмила. Вона показала нам численні фото з ним, які берегла, хоч він і випустився 19 років тому. — Був дуже спостережливий, я завжди відчувала його підтримку у стосунках з класом. Діти його слухались як дорослого, ніби якогось «сірого кардинала», тільки у доброму сенсі».
Артем Редя — навічно у лавах Національної гвардії України. Для військовослужбовців бригади «Азов» було честю вшанувати його пам’ять.
«Він був командиром другої сотні. Надзвичайно, розбирався в історії та тактиці. Зберіг життя багатьох хлопців, навіть в умовах нестачі боєприпасів та тотальної вогневої переваги ворога. Ми з боєм пробивалися на «Азовсталь», коли позиції на правому березі були під загрозою оточення. І тоді у колоні другого батальйону на БТР рухався Редя та його побратими потрапили під обстріл та загинули. Дуже гідна людина», — пояснив військовослужбовець бригади «Азов» Рейнджер.
«Від імені командування бригади та його побратимів дякуємо мамі Реді за велику, файну людину. Він довів, що є люди великого характеру, мужності, сміливості та честі. Я з Маріуполя, і особливо вдячний Артему за захист мого міста, — наголосив військовослужбовець бригади «Азов» Сем. На його думку, ліцей, де навчався Артем, має носити його ім’я. Він також висловив вдячність педагогам, які взяли участь у становленні воїна.
З 2016 по 2017 роки Артем служив у 3 бригаді оперативного призначення Нацгвардії. Тут його теж згадують із вдячністю.
«Артем на той час проходив службу на посаді заступника командира взводу в військовому званні старшина, зарекомендував себе як лідер. Віддавав своєму підрозділу всього себе, готував людей, постійно їх тренував та навчав. У нього був багатий бойовий досвід. Брав участь в АТО. Прийшов він до нас з поліції та до переведення в «Азов» служив в моєму підрозділі приблизно рік. Він був реальний фахівець своєї справи», — згадує офіцер 3 бригади оперативного призначення «Спартан» Євген Паньков.
«Ми пишаємось, віримо і пам’ятаємо, що у нашому районі, у нашому місті були, є і будуть люди, які виборюватимуть наше майбутнє. Завдяки таким героям як Артем, ми переможемо», — впевнена представник адміністрації Індустріального району Харкова Олена Великанова.
За словами матері Артема Реді пані Надії вперше з азовцями її син познайомився у Широкиному. Та зустріч змінила все його життя. Згодом вона неодноразово бувала на базі, де служив її син, бачила з якою повагою там ставляться до її Артема, і як він живе та горить воєнною справою. Сьогодні її найбільше бажання — повернення захисників Маріуполя з полону.
Відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ
