Нацгвардієць на псевдо Шева під прицілом ворожих дронів та постійними обстрілами вивозить з передової поранених побратимів. Ризикуючи власним життям, він встановив рекорд за кількістю врятованих бійців.
«Перша ротація була на Бахмутському напрямку. Там були «суміжники», моя рота та всі роти мого батальйону. Було дуже складно під’їжджати, там стояла лінія ПТУРів, і техніка не могла під’їхати. Ми на квадроциклі їздили вночі та вдень, робили всю можливу роботу», – пригадує Шева.
Про сон у той період могли лише мріяти. Однак, запевняє медик, це ніщо, порівняно зі збереженими життями наших людей.
«Ми тоді дуже мало спали, енергетики пили спайками. А коли була можливість поспати, приймали снодійне, щоб заснути на 4-5 годин», – розповідає чоловік.
Шева прийшов до армії у 2020 році, коли його призвали на строкову службу. Після початку повномасштабної війни перевівся до Бригади «Рубіж». Каже, став медиком, бо припала до душі ця справа. Втім, реальність війни виявилась набагато жорсткішою за його очікування:
«Проходили злагодження, ми всі знайомились, знаходили спільні інтереси, з людьми ставали ближче. І потім дивитися, як я їх забираю з поля битви – це просто жах. Посивів вже у 24 роки, як дід старий», – ділиться Шева.
Однак, служба складається не лише з важких випробувань, в ній є місце і для моментів, що роблять нас щасливими чи навіть розчулюють.
«Забирали одного хлопця з суміжних підрозділів, надали йому допомогу, евакуювали, він потрапив до лікарні. Якимось чином, через знайомих, знайшов мій номер. Я повернувся з ротації, був вдома, сидів з батьками за столом. Дзвінок до мене. Якийсь хлопець каже: «Здоров, пам’ятаєш, ти мене забирав? У мене син народився вчора, назву на честь тебе». Я тоді такий щасливий був, аж заплакав», – розповідає медик.
У порятунку поранених Шеві допомагає його вірний квадроцикл – незамінна техніка для евакуації:
«З «квадриками» зручно: ти швидко під’їхав, розвернувся, завантажили пораненого, від’їхали, зробив переоцінку його стану і рушили далі. Максимально швидко, і можна забрати за один раз 5-7 людей. Бувало, хлопці лягали на корпус, на морду «квадрика», чіплялися, хто де міг, і 9 людей виїжджали», – ділиться гвардієць.
Шева зізнається, з його роботою може впоратися не кожен. Психологічні складнощі – це лише один з факторів. В будь-який момент трапляються ситуації, що вимагають дуже швидких рішень. Коли знаєш, що у твоїх руках чиєсь життя, немає права на помилку.
Відділення інформації і комунікації Північного Київського ТУ
