Усе змінилося для Валентина Чернятіна у 2020-му. Тоді він, юнак із Тернополя, вперше вдягнув військову форму, розпочавши строкову службу в Національній гвардії. Коли ж у 2022 році росія відкрито вторглася в Україну — сумнівів не залишилось: потрібно ставати на захист країни. Валентин підписав контракт і вирушив на фронт — як сапер, один із найнебезпечніших напрямків військової справи.

 

 

«Хотів бути максимально корисним», — лаконічно пояснює свій вибір герой.

Валентин воював на гарячих ділянках у Запорізькій та Донецькій областях. Під ворожими обстрілами, під дощем із дронів і мін, часто доводилося йти пішки — інколи по 5 кілометрів до позицій. Один із таких виходів закінчився трагедією: ворожа міна вибухнула поруч.

«Спершу подумав, що просто контузія. Але коли побачив кров — зрозумів, що зачепило серйозно», — згадує боєць.

Попри відкриті переломи, поранення рук і ніг, Валентин зумів самотужки зупинити кровотечу. Побратими винесли його з-під обстрілу — спершу на кількадесят метрів, де шукали укриття, а далі — до сусіднього підрозділу. Там надали першу домедичну допомогу, згодом була евакуація та шпиталь.

«Дрон влучив просто під ноги. Якимось дивом залишився живим. Побратими не дали мені втратити свідомість. Завдяки їм я зараз живий», — говорить він.

Попереду у Валентина ще довга реабілітація. Але навіть у лікарняній палаті він залишається твердим і зібраним. Його сила — в родині. Поруч дружина, а вдома чекає маленька донька.

 

 

За матеріалами газети “Місто”

Перейти до вмісту
widget will appear here