Військовослужбовець 11 бригади імені Михайла Грушевського НГУ на псевдо Гиря народився та виріс на Одещині.
На рідній землі, у цій же бригаді він проходив строкову службу, водночас отримав свій перший бойовий досвід: у 2014-му гвардієць брав участь в АТО на Донеччині та Луганщині.
«Перший бойовий досвід я отримав у 20 років. Ворожа артилерія вже тоді працювала потужно. Посадки та ліси «косило» нормально, хоча й не з такою інтенсивністю, як зараз. Пам’ятаю, сидимо в укритті під обстрілами, страшно і не страшно одночасно: навколо дуже гучно, але постійно намагаєшся висунутися з окопу, адже так хотілося подивитися, що ж там відбувається, де воно там стріляє, як вибухає, було дуже цікаво. Зараз згадую і сміюся», – ділиться спогадами гвардієць.
Після завершення проходження строкової служби хлопець повернувся до цивільного життя, але чітко розумів, що на Криму, Донецькій та Луганській областях росіяни у майбутньому не зупиняться. Власне, так і сталося: 24 лютого 2022 року російська армія почала повномасштабне вторгнення, а Гиря за покликом власного серця повернувся до військового життя.
«2014 рік був початком, ніби підготовкою до чогось більшого, до повномасштабного вторгнення. Я вже тоді розумів, припускав, що рано чи пізно це може статися, знав, із ким маємо справу. Хоча, звичайно, сподівався, що цього не станеться. Але 24 лютого 2022 року мої думки підтвердилися. Я довго не роздумував – прибув до військкомату, а там величезна черга, можна було застрягти надовго, тому одразу вирішив поїхати до рідної військової частини, де мене охоче взяли», – каже боєць.
За майже одинадцять років, які минули з початку окупації росією автономної республіки Крим та частини сходу країни, багато чого змінилося як у цивільному житті українців і українок, так і на передовій, змінився характер бойових дій. Повномасштабне вторгнення росіян, яким ми його бачимо, це – неабиякий виклик не лише для українських військовослужбовців, а і для військових усього світу. Українська армія, без перебільшення, наразі є однією із найсильніших на планеті, саме наші мужні воїни за цей час отримали неабиякий бойовий досвід.
«Таких війн ще не було. Взагалі. Під час проведення АТО було непросто, але ті часи вже давно позаду, все так змінилося, що важко підібрати потрібні слова: інша інтенсивність, інші можливості, технології, масштаби. Що дуже важливо, тоді не було тисяч, десятків тисяч дронів, а з дронами воювати набагато важче. FPV, скиди, аеророзвідка… Я думаю, це найстрашніше та найефективніше з усього, що є у розпорядженні військових у наш час», – ділиться Гиря.
Втім, як би не було важко, військовослужбовці 11 бригади ім. М. Грушевського НГУ продовжують виконувати бойові завдання у найгарячіших точках фронту. Сержант на псевдо Гиря за цей час перебував на різних посадах, у різних підрозділах, але найефективніше себе зарекомендував у розвідці. 30-річний гвардієць не приховує задоволення від того, де і з ким поруч служить та боронить Україну.
«З перших днів війни наша бригада серйозно модернізувалася. У нас є те, що ми раніше не знали, що взагалі існує. Ми постійно проходимо навчання, отримуємо нові знання, завжди намагаємося бути попереду ворога. Мій підрозділ дуже швидко став для мене другою родиною. Це – найкращі люди, з якими, в прямому сенсі цього слова, можна йти у розвідку! Це – справжні професіонали своєї справи. Я дуже радий, що потрапив сюди свого часу», – розповідає сержант.
Попри відчутну перевагу ворога у кількості особового складу та техніці, нацгвардієць Гиря переконаний у тому, що перемогти суперника можна і треба. Для цього потрібно докласти максимум зусиль усією країною: ставати військовим або допомагати їм, донатити, говорити та писати про повномасштабне вторгнення в Україні. Сержант переконаний у тому, що додаткову мотивацію шукати не потрібно:
«Якщо не хочеш, щоб війна прийшла у твоє місто, у твій дім, збирайся та їдь туди, де інші вже багато років намагаються зупиняти та нищити ворога. Я нещодавно повернувся з ротації, приїхав додому, побачив дружину, дитину, в мене скоро має народитися друга. У них усе добре. Це і є головна мотивація. По-друге, ми захищаємо нашу землю, не хочемо, щоб її забруднювали своєю присутністю окупанти. Вони воюють за гроші, а ми – за свободу, за правду, за незалежність, за наше майбутнє та майбутнє наших дітей», – переконаний Гиря.
Після повернення з Донеччини до рідної Одещини, сержанту на псевдо Гиря, командир 11 бригади ім. М. Грушевського НГУ вручив високу державну нагороду – Відзнаку Президента України «За оборону України». Боєць переконаний: заохочувати та нагороджувати потрібно всіх, хто ефективно виконує завдання на передовій.
«Це моя перша нагорода. Я пишаюся нею. Вона дуже цікава, ексклюзивна, виглядає потужно. Гадаю, ви розумієте, чого вона варта, якою ціною здобута. Це все важливо для нас. Якщо військовий проявляє себе на фронті – він має отримувати заохочення та нагороди, бо заслужив, бо ціною власного здоров’я та життя захищає країну», – каже Гиря.
За словами гвардійця, українські військові роблять усе для того, аби перемогти ворога та змусити його поспіхом залишати свої позиції. Нелюдам немає місця у нашій країні, отже, після перемоги Гиря планує залишитися на службі, продовжувати вчитися та, можливо, вчити інших військовій справі, своєму досвіду, аби у майбутньому у наших сусідів більше ніколи не виникало бажання повернутися на вільну українську землю зі зброєю.
Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ
