Ігоря Чеховського війна застала в рідній Бучі. До повномасштабного вторгнення чоловік працював водієм. Матір Людмила Вікторівна розповідає, що Ігор хоч і закінчив аграрний технікум, але обожнював водіння, тому пов’язав своє життя з цією професією.

«Пригадую, як Ігор приніс мені диплом і сказав, що освіта – це добре, але займатиметься улюбленою справою. Водіння й машини переросли з хобі в справжнє покликання», — пригадує пані Людмила.

24 лютого для родини Чеховських почалось зі звуків вибухів у сусідньому з Бучею Гостомелі, який бомбили окупанти.

«Нам було важко усвідомити, що в країні розпочалася війна. Ми зібрали сумки й Ігор відвіз нас у Рівне. Нікому не  сказавши, за три дні син пішов до місцевого військкомату добровольцем. Лише згодом Ігор зізнався, що служить у Нацгвардії» — ділиться  мати Людмила Вікторівна.

На початку березня хлопець разом із побратимами охороняв і обороняв телевізійну вежу в Антополі на Рівненщині. Командир стрілецької роти старший лейтенант Олег Лижняк про гвардійця Ігоря Чеховського розповідає так: цей чоловік ще з перших днів зазирнув в очі війні ще в рідній Бучі, тому рішуче став на захист своєї сім’ї й Батьківщини. Військовослужбовець швидко опанував особливості служби й злагоджено та якісно виконував службово-бойові завдання.

14 березня 2022 року внаслідок ракетного удару по будівлі телевежі життя гвардійця обірвалось. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Ігоря Чеховського нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).