Ще за тиждень до масованих атак російські війська намагалися прорватися на Волноваський напрямок. Їх стримували сили 53-ї бригади ЗСУ. 24 лютого, вже коли розпочалося повномасштабне вторгнення, російська армія вдарила двома крилатими ракетами по Вугледару. Після цього мешканців міста та прилеглих населених пунктів почали евакуйовувати.
Після перших прильотів ми зібрали увесь особовий склад, боєприпаси та речі. Отримавши бойові задачі, ми зайняли позиції, об’єдналися із силами ЗСУ та продовжили відбивати атаки росіян на напрямку Вугледару та Мар’їнки. На початку березня отримали розпорядження – обороняти Волноваху. Особовий склад НГУ був посилений новоприбулими бійцями і лінія нашої оборони розширилася. Усі три місяці нашої ротації ми виконували завдання із захисту та оборони населених пунктів на Донеччині», – розповідає військовослужбовець Роман.
Для багатьох бійців ця ротація стала першою. Але незважаючи на відсутність бойового досвіду вони показали себе з кращої сторони – усі розуміли, що ситуація складна, тому взяли себе в руки і гідно виконували завдання», – відзначає гвардієць.
Під час виконання спільних бойових завдань під одним із населених пунктів було взято в полон двох російських танкістів. Із великої колони, що налічувала понад 300 одиниць техніки, серед якої було близько 70 танків, в живих залишилися тільки вони. Українські «боги війни» знищили майже всю техніку, зупинивши прорив російських сил на Донеччині. Свою присутність полонені росіяни пояснювали за підготовленим сценарієм: куди їдуть – не знали та в бій із українськими військовими «не вступали».
Роман був командиром зведеного взводу бійців Національної гвардії України, який виконував завдання у Волновасі.
У нас була виділена ділянка оборони. Ми зайняли вулицю і нашим завданням було не допустити просування ворожих сил. Ми були там два дні – спочатку нас щільно накривали «артою», а потім розпочалися вуличні бої. Ми отримали команду відійти, тому що місто вже майже перебувало в оточенні. У цей час росіяни слідкували за рухом особового складу за допомогою БПЛА та здійснювали обстріл із реактивних систем залпового вогню «Град». Броньованим КРаЗом ми змогли евакуювати людей у безпечне місце», – розповідає Роман.
Вглиб області росіянам просунутися не вдалося – артилеристи дуже швидко відкинули їх назад.
Усі рішення були спрямовані на перемогу. Бійці розуміли, що потрібно стояти, аби не допустити прориву ворожих сил. Спільними зусиллями, злагодженими діями із Збройними Силами ми змогли дати відсіч росіянам. Бо вихід в нас один – лише перемога», – впевнений офіцер.
