До початку повномасштабної війни Сергій працював інженером-конструктором в авіабудівельній сфері. Війна вносить свої корективи в життя та побудовані плани можуть цілком змінитись в секунди. До лютого 2022 року ніхто не міг уявити, що може початися повномасштабне вторгнення на всій території нашої держави.
«Я закінчив Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут” та до війни працював в Києві в ДП “Антонов”. Займався проєктуванням нових модифікацій літаків сімейства “АН” та покращенням вже наявних моделей літаків”, – розповідає герой історії.
З 2021 року Сергій проходив строкову службу в одній з військових частин Нацгвардії на Одещині. Виконував службові завдання з охорони громадського порядку, забезпечував безпеку містян під час масових заходів. Напередодні вторгнення рф вони заступили на посилений режим несення служби та були цілком готові до будь-яких змін в обстановці.
24 лютого всі українці та військовослужбовці прокинулись за сигналом тривоги й вже мали розуміння про повномасштабний наступ країни-терористки:
«Перший ракетний удар ворожої авіації, буквально у 200-300 метрах від нашого місцезнаходження – ось так я зустрів той ранок. Одразу після цього наш підрозділ виїхав з військової частини в центр міста для відбиття можливого нападу противника зі сторони моря».
Гвардієць Сергій за позивним Дунай продовжував виконувати покладені на нього обов’язки як строковик, але з часом він разом з іншими військовослужбовцями відчули жагу до служби та прагнення зробити свій вклад до спільної перемоги.
«Це мій перший контракт. Я підписав його зі всім нашим розрахунком одночасно, бо зрозуміли, що, бувши на строковій службі, до виконання бойових завдань не допускають, а наша мета – саме виконання бойових завдань для захисту рідної землі від російських загарбників», – каже Сергій.
Підтримка рідних – один з ключових факторів, який допомагає на фронті. Сергій має дружину Маргариту, яка спочатку була проти того, аби чоловік йшов в артилерійський підрозділ та залучався до виконання бойових дій. Але рішення воїн прийняв і шляху назад вже не було, тому вона підтримала чоловіка та погодилась з рішенням:
«Я дуже вдячний своїй дружині за те, що вона постійно підтримує, дає мені сил виконувати свою роботу. Хоч і знаю, що їй також морально важко і кожна розмова може стати останньою, але вона моя опора і вірить в те, що я повернусь додому».
Влітку 2022 року Сергію повідомляють про формування нового підрозділу, який невдовзі розпочне бойові виїзди та давати відсіч російським окупантам. З цього часу гвардієць почав свою кар’єру артилериста.
Артилерійські підрозділи вже протягом багатьох років є основною військовою силою, спрямованою на вогневе ураження ворога. До того ж найчастіше, такі війська, крім завойовування вогневих рубежів, залучають ще й для втримування облоги, прикриття тилу або ж захисту стратегічних військових об’єктів.
«Я та два моїх побратимів одразу прийняли рішення, що треба діяти. По прибуттю в новий підрозділ до всіх військовослужбовців довели вимоги, якими потрібно володіти. Так вийшло, що моя освіта дала мені необхідні якості та досвід, аби обіймати посаду командира гармати».
Кожен з бійців-артилеристів проходив двомісячний курс підготовки та з початкового рівня стали справжніми артилеристами. Цього вдалося досягти завдяки щоденним інтенсивним тренуванням та офіцерам підрозділу, які постійно готували й згуртовували особовий склад.Як зазначає гвардієць Дунай, страшно було до першого виїзду, тому що не знаєш чого очікувати і як це все відбувається, але коли настає час виконувати роботу, то забуваєш про страх і все, що може заважати виконувати задачі. Завдяки натренованим здібностям до автоматизму, воїни робили те, чого їх вчили – знищувати ворога.
«Перш за все, я хочу відзначити хлопців зі свого розрахунку, з якими ми пройшли не один бойовий виїзд. Без чіткого та злагодженого виконання ними своїх функцій, нам не вдалося б досягти таких успіхів по знищенню живої сили, техніки, командних пунктів та складів противника».
Наразі, після багатоденних тренувань, постійних виїздів, кожен військовослужбовець впевнений у своїх діях, знає, що може працювати з будь-яких типів вогневих позицій, виконувати завдання вдень і вночі:
«Не важливо чи це буде гармата, гаубиця, чи РСЗВ, рівень нашої підготовки дозволяє вести точний вогонь з будь-якого озброєння і в будь-яких умовах» , – розповідає Сергій.
Найбільше чого зараз бажає та прагне чоловік – це звільнення наших тимчасово окупованих територій і якнайскорішої перемоги, тому що сам родом із міста Запоріжжя, а кожному, хто боронить нашу державу, повернутися до своїх родин.
Спільними зусиллями досягнемо перемоги над ворогом та врешті решт настане мирне життя для кожного українця!
Група інформації та комунікації Південного ОТО
