Гвардієць львівського 45-го полку Національної гвардії України на псевдо Джордан разом зі своїми побратимами виконує одну з найважливіших і найнебезпечніших місій на фронті – вони прокладають евакуаційні шляхи для побратимів по замінованих полях. Також львівські гвардійці встановлюють мінно-вибухові загородження, ведуть інженерну розвідку і розміновують нашу територію, шукаючи та знешкоджуючи приховані смертельні сюрпризи окупантів.

Досвідчені воїни кажуть, що шлях до позицій і назад буває більш небезпечним, аніж перебування на самих позиціях. Джордан підтверджує цю фронтову мудрість. Війна на півдні не така, як на сході. Там особливий ландшафт: чисте поле, усе прострілюється, все видно з неба і практично немає де сховатися. У таких умовах дуже важливо мати шляхи доступу до позицій, відступу з них і можливість евакуйовувати поранених.

Оскільки ворог постійно тримає в небі розвідувальні «пташки» і виявляє маршрути постачання і евакуації – гвардійці змушені прокладати все нові дороги життя, котрі невідомі ворогу і не прострілюються. Найперше для цього необхідна інженерна розвідка. Джордан зі своїм підрозділом вступають у гру.

Хлопці готуються до завдання ретельно і заздалегідь. Найперше – їдуть до гвардійських аеророзвідників, щоб візуально вивчити ділянку через яку потрібно «пробивати» нову дорогу життя. Така розвідка дозволяє побачити особливості ландшафту, спланувати можливі схованки і визначити ділянки, котрі необхідно швидко пробігати. Якщо пощастить і росіяни не глибоко прикопали протитанкові міни – то гвардійці їх теж виявлять.

Наступний етап – це планування виїзду. Його треба синхронізувати зі завданнями інших підрозділів на тій території. За жодних обставин не можна допускати скупчення навіть кількох людей на обмеженій ділянці – прилетить якщо не арта, то FPV-дрон.

Російські «FPVішки» – це серйозна проблема для наших бійців. Їх важко побачити заздалегідь, вони маневрені й від них важко сховатися. Джордан каже, що коли ти на бойовому завданні, то треба уважно прислухатися. Слух – це найкращий інструмент, щоб виявити дрон на фронті.

«FPVшка» звучить як дзижчання комара, а «мавік» звучить як «мавік», – просто резюмує гвардієць.

Після ретельної підготовки гвардійці виходять на завдання. З собою беруть ручний РЕБ, щоб захищатися від ворожих «пташок», засоби розмінування і спеціальні маяки, котрими будуть позначати безпечний маршрут. У підмогу беруть з собою також наземний безпілотний апарат дистанційного керування. Він їде попереду групи і якщо на шляху будуть розтяжки чи міни – вони здетонують.

Засоби радіоелектронної боротьби або РЕБи, котрі гвардійці часто використовують – це необхідна річ на завданні, хоча і вони не дають повного захисту від БПЛА. Особливо небезпечно, якщо у дрона є функція автоматичного ураження цілі після втрати зв’язку з оператором.

«Ми беремо РЕБ, але вони не дають 100% захисту. Навіть, якщо будуть співпадати частоти – це все одно 50/50. Він може посадитися, можуть бути перешкоди на екрані в оператора», – пояснює гвардієць.

Ретельна підготовка і планування – це важливо. Та під час виконання завдання найчастіше трапляються речі, які запланувати неможливо. Тому головне під час виходу – швидкість реакцій і самоконтроль.

«Коли приїжджають і кажуть, що є така і така задача. Я відразу вмикаюся – є задача, треба думати як її зробити. Буває навіть важко заснути, адже ти ніколи не знаєш, чи повезе тобі цього разу, чи ні. Але вже коли нас машина висаджує на завдання – страх пропадає. Я керую людьми, ми робимо свою роботу і виходимо», – спокійно пояснює Джордан.

Більше про те, як львівські сапери буквально пробивають дороги життя по замінованих полях українського півдня дивіться у сюжеті: