Георгій Козюхно долучився до захисту Батьківщини у лавах Національної гвардії України відразу після масштабного нападу росіян.
Його сестра Тетяна Петрівна пригадує, що 26 лютого Георгій зателефонував і сказав:
«Мені соромно спускатися у бомбосховище й бачити обличчя лише жінок. Я разом з нашими хлопцями мушу боронити нашу країну від окупантів».
Після цього дзвінка він пішов до місцевого центру комплектування й соціальної підтримки звідки й потрапив до лав Національної гвардії України.
Перший військовий досвід чоловік здобув під час строкової служби на військово-морському флоті. Після армії одружився, разом з дружиною опанували різноманітні будівельні спеціальності. За словами сестри Тетяни Петрівни, Георгію подобалося майструвати щось власноруч. Чоловік обожнював село і багато працював на землі.
Першого березня Георгій розпочав службу в Нацгвардії.
«Командир відділення третього взводу головний сержант Георгій Козюхно був відповідальним військовослужбовцем, став справжнім наставником і бойовим товаришем для своїх побратимів. На жаль, у результаті ракетного удару життя головного сержанта обірвалось», – розповідає командир стрілецької роти старший лейтенант Олег Лижняк.
Указом президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нацгвардійця нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
