Історія начальника потяга, який перетворився на сапера, пройшов випробування боями під Кремінною та Кліщіївкою.
Сергій — заступник командира інженерно-саперного взводу 5 Слобожанської бригади. На початку повномасштабного вторгнення — начальник одного з “потягів життя”, так називали евакуаційні рейси з Харкова. Коли на початку літа потік евакуйованих зменшився, прийшов добровольцем у військо.
«Вона закопується на всю глибину. Ця міна вистрибує вверх на відстань 0,6 – 0, 9 метрів. І кульками вражає противника в радіусі 25 метрів», — пояснює Сергій принцип дії однієї з російських мін.
Міна, розповідає сапер Сергій з позивним Доцент, керується дистанційно. Коли є скупчення ворога, сапер тисне кнопку підривної машинки. Сергій говорить, що не рахував ніколи й не збирається, знищену ворожу техніку або самих окупантів
«Ми на війні, це мій обов’язок – не тільки захищати, але й робити все, щоб ворог не пройшов далі. Вони прийшли на нашу землю і, навіть, не спитали нас! Ворог це для нас – бур’ян і дуже шкідливий бур’ян», — говорить слобожанський гвардієць.
Мінні загородження зберігають життя бойових побратимів. І це найголовніше, вважають сапери 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України.
«Дуже великий обсяг роботи вони зробили особливо в Донецькій, Луганській областях – там на сотні встановлених загороджень йде рахунок. Всі відчувають, що ця робота недаремна. Не даремно ризикуємо життям, це все тому, що комусь легше – піхоті легше. В окопах, коли в них зашиті фланги, зашитий фронт від важкої техніки противника – це ускладнює противнику дії штормові», — додає командир інженерно-саперного взводу Сергій.
Під час бойових виходів сапери ще й розповідають бійцям на передовій, як міни працюють найефективніше.
«Коли ми ходили на ці завдання, особливо вночі, ми розповідали хлопцям, як використовувати ці міни, як їх вдосконалити, щоб ворог максимально зазнавав втрат. Бо деякі міни, які вони не зможуть використати, це марна робота, що наша, що їхня», – вважає Доцент.
До лав саперно-інженерного взводу гвардійців Доцент потрапив після першого поранення — торік в лютому під Кремінною на Луганщині. Друге отримав поблизу Кліщіївки — бійці потрапили в засідку. До взводу повернувся нещодавно. Сапер, говорить Сергій, має бути зосередженим, постійно вдосконалювати свої знання та вміння За свої дві вищі освіти, любов до читання та прагнення вчитись нового Сергій і отримав позивний Доцент. Чоловіку п’ятдесят три роки. У відмінній фізичній формі — завдяки спорту. Начальник фірмового потягу Харків-Київ — у перші місяці великої війни працював на евакуаційних рейсах. На початку червня, попри бронь, пішов добровольцем до військкомату.
«Ми повинні захищати свою родину, Україну. Традиції наші українські. Мотивація не тільки це, ще була в мене в окупації сестра рідна і мати», – пояснює своє рішення долучитись до лав гвардійців Доцент.
Вдома на Сергія чекає велика родина. Доцент та його бойові побратими воюють за те, щоб їхні рідні жили у вільній та європейській країні, а не прислужували окупантам.
«Всі ми були цивільними, у всіх нас є сім’ї. Головне – бажання вчитися, бажання служити, захищати свою Батьківщину, а тим хто вагається … що я можу сказати? Ну, головне – щоб не було запізно з ваганнями», – резюмує командир нашого героя.
Щоб потрапити до лав гвардійців, пояснює командир взводу саперів, треба звернутись безпосередньо до 5-ї Слобожанської бригади або до Центрів комплектування Нацгвардії. При особистій співбесіді найперше звертають увагу на вміння працювати в команді, вчитись та на готовність виконувати завдання. Все інше – це досвід, що приходить з роботою!
Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління НГУ
