27-річний військовослужбовець 40 полку імені полковника Данила Нечая Національної гвардії України до повномасштабної війни працював на СТО та допомагав батькам із господарством. Після російського вторгнення повернувся до військової частини, де проходив строкову службу.
«Наступного ранку я вже стояв біля входу у військову частину, щоб узяти до рук зброю і захищати свою державу. Я повернувся туди, де вже знав людей і командування, тому розумів, що буду серед своїх», – розповідає гвардієць.
Згодом він опанував фах оператора БпЛА. Перший бойовий виїзд відбувся у вересні 2025 року. Спочатку Глечик працював із розвідувальним дроном, а пізніше почав виконувати й інші завдання.
На Покровському напрямку йому довелося пережити ситуацію, яку він пам’ятає досі. Противник проник у міську забудову, зв’язок працював нестабільно, а позиція гвардійців опинилася під вогнем. Ворог був уже в сусідньому під’їзді.
Військові підготувалися до ближнього бою, але росіяни атакували позицію дронами. Вибухова хвиля відкинула бійців, Глечик отримав контузію. Переконавшись, що побратими не мають критичних поранень, група змінила позицію та продовжила виконувати завдання.
Під час служби Глечик намагався щодня писати рідним, щоб вони не хвилювалися.
«Я на зв’язку. Зі мною все добре. І так кожного разу, як тільки випадає можливість», – розповідає гвардієць.
Після повернення з ротації військовослужбовець продовжує тренуватися та передавати досвід побратимам. А ще думає про життя після війни: мріє про дитячий сміх у власному домі та хоче започаткувати власну справу.
«Захищати Батьківщину – це мій обов’язок, бо я чоловік та воїн», – каже він.
Група комунікації Західного ТУ НГУ
