Сьогодні 3 жовтня в усьому світі відзначають Міжнародний день лікаря. Начальник медичної служби однієї з частин Херсонської області розпочав свою боротьбу за незалежну Україну ще у 2014 році. Ще бувши студентом Української стоматологічної академії він навчав мобілізованих тактичної медицини.
Як Ви вирішили поєднати своє життя з військовою службою?
Бувши студентом я захопився тактичною медициною, бо це було необхідно хлопцям, які захищали схід нашої країни. З 2014 по 2016 рік я навчив дуже багатьох мобілізованих, що й надихнуло мене вступити до Київської медичної академії за спеціальністю лікар загальної практики.
Як та де розпочалась Ваша військова кар’єра?
Спочатку я підписав контракт та потрапив до лав Національної гвардії України в місто Миколаїв, де був на посаді лікаря терапевта. Саме з цієї частини я вперше потрапив до району тодішньої ООС. Після повернення з відрядження мені запропонували посаду начальника медичної служби у місті Херсоні. У серпні, по закінченню контракту, я звільнився та щоб не втрачати професійні знання як лікар, пішов працювати сімейним лікарем, де і працював до початку повномасштабного вторгнення російської федерації.
Як Ви дізнались про повномасштабне вторгнення?
24 лютого прокинувся від звуків вибухів, увімкнувши новини зрозумів, що почалась війна. Одразу зателефонував до частини, запитав чи я потрібен? На, що начальник штабу мені відповів – звісно. Зібрав речі та одразу прибув. Наразі всі чоловіки моєї сім’ї на війні – батько на Донеччині, брати теж служать, а мій молодший рідний брат зі мною в Херсонській частині, мені так спокійніше за нього. У нас є улюблена фраза, яка стала сенсом нашого знаходження на війні: “ти хотів землі цієї, тож тепер змішайся з нею”.
Які плани після нашої Перемоги?
Повернутися до додому, та займатися справою усього мого життя. Допомагати людям та відбудувати як можна швидше нашу Україну!
