Для багатьох українців війна у всіх її жахливих проявах залишається поза зоною видимості – ми бачимо зруйновані будинки, ворожі ракети чи дрони, загиблих людей, але не передову.
Зберігати спокій під час активної фази бойових дій дуже не просто, особливо для тих, хто вперше проживає війну і не знає, як контролювати свій стан. Адже військові не просто спостерігають за ситуацією в країні, а беруть активну участь у тому, щоб звести нанівець агресію російської федерації, бачать невимовні жахи та піддаються величезним навантаженням.
«Після повторюваного травматичного досвіду військовим на передовій потрібна допомога психолога та ментальна реабілітація і важливо надавати цю допомогу вже зараз», – ділиться психолог частини Олеся.
Військовослужбовці Слобожанської бригади, що зараз перебувають на відновленні та активно готуються до повернення на бойові позиції, раді бачити психолога Олесю, можливо тому, що вона одна з тих, хто відвідував їх в зоні ведення бойових дій. Але є і ті, хто бере каву та цигарку та йде далі в гущу лісу…
Проводжаючи військового поглядом, повного розумінням, Олеся ділиться:
«Багато військових, які пройшли через важкі та травматичні ситуації, просто замикаються в собі й навіть не намагаються шукати контакту з оточуючими. Це заважає відновленню або відтягує його, адже для початку військовослужбовець має зізнатися самому собі, що травма негативно вплинула на нього і з цим щось потрібно робити. Тиснути в жодному разі не потрібно, можна ще раз спробувати запропонувати підтримку».
Очі більшості військовослужбовців ще стомлені, проте, в них вже починає прокидатися жага до життя. Це вже зовсім не ті очі, що були у хлопців одразу після виходу з бойових позицій.
Сором’язливий здоровань вітається з Олесею кивком голови, і наче вибачаючись за щось, пояснює:
“У нашому сприйнятті звернення до психолога це щось дике, адже ми чоловіки…ну, ви розумієте? Думаю деякі просто соромляться, але я з радістю з вами поспілкуюся, бо ви хороша людина!”
Молодий хлопець з модною зачіскою щиро ділиться: «Олеся! Я щось зовсім погано сплю і почуваюся стомленим», і Олеся приймає рішення відвести військовослужбовця трохи в сторону, де вони «зникають» у розмові на пів години…
В цей час разом з іншим психологом частини Вікторією хлопці розглядають метафоричні карти, які допомагають «розігріву» та встановленню довірчих відносин між членами групи та психологами, а як результат дають можливість сконцентруватися на майбутніх досягненнях та успіхах.
Спочатку вони жартують, розглядаючи картинки на яких є жінки, але поступово перестають один одного перебивати та перемикають увагу на Вікторію, що пропонує вибрати «в сліпу» три карти й описати що вони бачать там.
«А хочете розкажу вам одну смішну історію?», – вигукує блакитноокий військовий, відволікаючи групу від розгляду вибраних карт. – «Якось, коли я був в окопі, обстріли не вщухали 4 години, а то й більше, а я дуже сильно хотів, пробачте, в туалет. Думаю, висунуся і капець мені».
Ніхто більше не сміється, схожі спогади є майже у кожного…
Після невеликої паузи Вікторія вміло концентрує увагу військових на зображеннях метафоричних карт, і цього разу всі вже уявляють своє майбутнє після перемоги.
«О! Це я знімаю військову форму і…прийматиму гарячу ванну, принаймні години три», – ділиться один і його погляд фіксується на карті, начебто зосередившись на ній він зможе переміститися в це омріяне майбутнє.
«А в мене ось подорож на літаку, певно в Італію, а може Францію…не знаю ще точно, нехай дружина обирає!», – військовий переводить погляд на небо і замружує очі від яскравого сонця.
«А на моїй, однозначно, салют в честь нашої перемоги!», – посміхається третій.
Нехай на пару годин, але військовослужбовці відволікаються від спогадів про жахіття війни та починають мріяти про майбутнє…
А в цей час Олеся вже розмовляє з військовослужбовцем, що нещодавно ховався в лісі від психологів і також п’є каву, якою він її пригостив.
Час пролітає швидко і психологи вже мають їхати на іншу позицію.
«Приїжджайте частіше!», – пропонують військовослужбовці й ця пропозиція щира.
« Після перемоги повернуться додому воїни, котрі ціною свого здоров’я захистили Україну від російських окупантів. Турбота про них, в тому числі психологічна допомога, має стати однією з головних місій», – переконана Вікторія.
Наші хлопці та дівчата найкращі, наймудріші та найсміливіші. Більше того на психологічному рівні ми вже перемагаємо ворога і це свідчить про те, що найближчим часом ми переможемо цю війну!
