Коли ми говоримо про героїзм, часто уявляємо собі запеклі бої на передовій. Але перемога залежить не лише від тих, хто тримає зброю. Спокійна, але критично важлива праця у тилу теж є героїзмом. Історія Аліни Себало, начальниці продовольчого складу однієї з військових частин Національної гвардії України, яскраво це демонструє.
Її історія – це приклад того, як героїзм ховається у щоденній праці. Завдяки таким людям, як вона, українська армія залишається сильною, мотивованою та готовою до боротьби за незалежність.
Аліна Себало народилася у Вінниці. Вона закінчила магістратуру за спеціальністю “технолог виробництва, переробки та зберігання продуктів харчування” і почала кар’єру на макаронній фабриці. Але доля привела її до Житомира, де служить її чоловік.
“Я довго шукала роботу за спеціальністю. Якось колеги чоловіка запропонували мені спробувати себе на посаді цивільного комірника. Невдовзі я стала начальником продовольчого складу. Це було непросто: відповідальність, дисципліна, нове середовище… Але я вирішила прийняти виклик”, – згадує Аліна.
Ставши начальницею складу, вона почала поєднувати курс молодого бійця із новими обов’язками. Це вимагало неймовірної зосередженості, але її підтримували рідні, а також спогади про дідуся – колишнього військового, який завжди вчив її витримці й силі духу.
Щоденна робота Аліни – це планування, організація і чітка координація. Її день починається рано: вона контролює, як завантажують та відправляють продовольство для підрозділів.
“Щодня треба відправити не менше п’яти машин із продуктами. І все має бути ідеально: від термінів придатності до санітарних норм”, – пояснює вона.
Аліна особисто перевіряє якість товарів. Вона каже, що найбільше задоволення приносить вдячність військових.
“Особливо приємно, коли хлопці кажуть, що давно не їли нічого смачнішого за страву із червоної риби чи радіють свіжим овочам та фруктам узимку. Це мотивує працювати ще краще”, – усміхається вона.
У найбільш напружені моменти Аліна демонструє вражаючу витримку.
“Пам’ятаю вечір, коли повідомили про прибуття 10 тонн картоплі. Я швидко зібрала команду, і ми впоралися за кілька годин. У такі миті ти розумієш: від твоїх дій залежить не просто порядок, а бойовий дух армії”, – розповідає вона.
Колектив складу для Аліни – це друга сім’я.
“Ми всі підтримуємо одне одного, навіть у найважчі дні. Зараз, під час війни, це особливо важливо. Разом долаємо труднощі, разом ділимо радість”, – ділиться вона.
Аліна також мріє про модернізацію складів і вдосконалення логістики.
“Це зробить нашу роботу ще ефективнішою. Але головна мрія – це мир в Україні. Тоді не доведеться рахувати тонни продуктів для війни, а тільки для святкових обідів”.
Її робота – це невидима, але важлива частина великої перемоги. І саме завдяки таким історіям ми розуміємо, що справжній героїзм – це не лише на полі бою, але й у невтомній роботі у тилу.
“Війна війною, а армію треба годувати”, – щодня говорить Аліна, йдучи на службу. Ця фраза стала її своєрідним девізом.
