29-річний молодший сержант Національної гвардії України на псевдо Дарвін народився та виріс на Одещині. У дитинстві Ігор активно займався спортом, грав у футбол, навіть посідав зі своєю командою призові місця в обласних змаганнях. Пишається світлиною з одеським володарем «Золотого м’яча» Ігорем Бєлановим. 

Після закінчення місцевої школи хлопець вступив до Одеського державного екологічного університету, отримав спеціальність «гідрометеорологія». Втім, за спеціальністю не працював, а у 2015-2016 роках проходив строкову службу у спеціальному батальйоні почесної варти НГУ. Як виявилося пізніше, з Національною гвардією України Дарвіна пов’яже набагато більше, ніж строкова служба.

Повномасштабне вторгнення стало для Ігоря несподіванкою. Втім, він не розгубився. Як зізнається Дарвін, зовсім не так він уявляв своє життя у ці роки, але відсиджуватися удома і сподіватися на те, що хтось інший воюватиме за його рідних та близьких хлопець не збирався.

«Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, я з двома друзями прийшов до місцевого територіального центру комплектування, аби приєднатися до Сил оборони. Нам запропонували три частини на території Одеси і ми вирішили піти служити в 11 бригаду імені Михайла Грушевського НГУ», – згадує гвардієць.

Перелаштувався з цивільного життя на військове Ігор швидко, тривалий час готувався, як фізично, так і морально, до свого першого бойового виїзду, після чого зрозумів, що світла голова та внутрішній спокій обов’язково допоможуть у вирішенні поставлених задач.

«Перший бойовий досвід – це виїзд на Запорізький напрямок. Пам’ятаю, ми приїхали на позицію, було страшно, але всі хлопці тримали себе в руках. Той самий перший постріл з міномету приніс дуже багато адреналіну у кров, після чого вже нічого не боялися. Головне – вдала моторика рук та світла голова», – ділиться спогадами Дарвін.

Перебуваючи на передовій, мінометний розрахунок на чолі з Дарвіном вщент знищував ворожі війська:

“І піхоту противника “мінусували”, і бліндажі, і окопи. Ми не давали їм спокою та несли помсту за кожного українця”.

Ігор дуже тепло розповідає про свій підрозділ: хлопці дружать, допомагають один одному, ставляться з повагою, легко знаходять спільну мову, а під час бойових виїздів працюють злагоджено, як одне ціле. Дарвін вірить у те, що Перемога обов’язково буде за Україною, а сам мріє про справедливе покарання росії за те, що вона накоїла за останні десять років.

«Я б дуже хотів побудувати навколо території рф паркан метрів щонайменше на п’ятдесят, а потім залити цю всю країну бетоном. Це було б справедливо,  вважаю», – мрійливо каже Ігор.

Після Перемоги України Дарвін планує відвідати рідну Велику Михайлівку, добряче відпочине та почне нову сторінку свого життя. Нацгвардієць вірить, у спокійне та щасливе життя в рідній Неньці-Україні та сподівається, що після усіх жахіть, які переживає зараз наша країна, тут більше ніколи не буде війни.

Чим займатиметься командир одного з мінометних розрахунків після завершення бойових дій в Україні – наразі не знає, але зараз просить українців набратися терпіння, оптимізму та допомагати військовим і волонтерам.

«Хотів би звернутися до українців із проханням поважати військових, бо лише завдяки їм ворог не просувається територією України далі», – зазначає Дарвін.

Кожен гвардієць щоденно виконує завдання, наближаючи нашу перемогу. Національна гвардія України – невід’ємна складова сектору безпеки і оборони.

Група інформації та комунікації Південного Одеського ТУ