Руслан родом з Донецька, але переїхав у Київ ще до захоплення міста бойовиками. Останні 9 років він мріє повернутись до рідного міста після його звільнення від російських окупантів. Зараз чоловік служить у лавах Національної гвардії України і готується звільняти свою малу Батьківщину.

«Завдяки службі у Національній гвардії у мене з’явилась можливість приєднатись до визвольної боротьби українського народу. Раніше я не мав відношення до зброї і силових відомств. Але, коли на нас напали росіяни і Президент запровадив воєнний стан, я вирішив, що настав час брати до рук зброю. Щоденні тренування з тактики ведення бою у розрахунках, медичної допомоги, фізична підготовка, звісно, нелегкі. Однак і ми тут не з цукру зроблені. Я спілкуюсь з побратимами – усім нелегко, але в усіх є вогонь в очах і бажання звільнити Україну від російської навали».

У цивільному житті Руслан працював економістом. Зараз він – стрілець одного з підрозділів Нацгвардії. Каже, що всі різні, в усіх різний досвід і вміння. Але за цей короткий час весь колектив став єдиним цілим. Чоловік зізнається: навіть не очікував, що військова служба і спільна мета можуть настільки міцно об’єднувати дорослих чоловіків.

«Про військову службу я знав тільки з книжок, фільмів та розповідей. Тому дещо переймався як мене тут сприймуть, чому навчатимуть, як будуть ставитися. Виявилось, що дарма хвилювався. Тут і ставлення гідне, і навчають нас професіонали, і годують достойно. У всіх побратимів єдине бажання – звільнити нашу державу. Навколо цього ми і згуртувались».