На Вінничині біля входу Калинівського технологічного фахового коледжу відкрили меморіальну дошку випускнику навчального закладу та офіцеру 14 бригади «Червона Калина» старшому лейтенанту Олександру Глушку. Загинув герой у жорстоких боях за Україну 11 червня 2022 року.
Після закінчення Калинівського технологічного коледжу Олександр у 2017 році вступив до лав Національної академії Національної гвардії України. Після закінчення навчання проходив службу у військовій частині 3028 НГУ. Був справедливим та відповідальним командиром, якого поважали та цінували підлеглі.
Мати Олександра Людмила Глушко згадує про свого сина найкраще: він був людяним та справжнім патріотом, усі підлеглі його поважали та зверталися по допомогу.
«Коли навчався у технікумі вирішив пройти медичну комісію і піти вчитися на військового у Нацгвардію. 25 лютого Олександр відправився обороняти Київ. Довго його не бачила, і вже коли завершились бойові дії на Київщині поїхала до нього. Але ми бачилися всього 5 хв. За цей час до нього багато звертались підлеглі, казали: “Командир, треба допомога”. Мені було так приємно це чути, що до нього з повагою відносилися. А 5 червня його перекинули на схід. Він мені не сказав, що їде, а потім я вже не витримала, не було ніякої звістки від нього. Я думаю напишу йому на вайбер. Він мені відписує, що ми в Павлограді. Я подивилась на карту бачу, що Павлоград – це не Дніпро. Питаю Саню, куди вони їдуть, а він каже там, де кілька місяців назад був і я зрозуміла, що їх кидають в саме пекло», – розповіла мати загиблого.
Право відкрити меморіальну плиту надали кращим учням коледжу, а капелан бригади отець Орест Шпак здійснив таїнство освячення меморіальної дошки.
На відкритті меморіальної дошки були присутні батьки, рідні та друзі Олександра Глушка, представники влади, викладачі та студенти коледжу, бойові побратими.
«Олександр починав службу з командира взводу. Поспілкувавшись з ним, я зрозумів, що він офіцер, який є прикладом для підлеглих і тому йому запропонували підвищення на посаду заступника командира роти по роботі з особовим складом. Чому? Тому що до нього дуже тягнулись люди він був вихованим, ввічливим, його люди розуміли з першого слова. Ми завжди будемо пам’ятати про нього та його подвиг», – промовив заступник командира бригади полковник Володимир Романишин.
Він мав би створити міцну сім’ю, посадити сад, побудувати дім, але…. війна обірвала молоде життя на 25 році життя. Олександр загинув 11 червня 2022 року в наслідок артобстрілу м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Указом президента посмертно нагороджений орденом «За мужність ІІІ» та присвоєно звання старший лейтенант.
Вічна пам’ять Герою!
