Спортсмен Семен Ракіта наразі захищає Батьківщину в лавах Національної гвардії України та паралельно готується до чемпіонату України з дзюдо, який має відбутися в кінці 2022 року. Він невпинно працює як на військовому фронті, так і на спортивному. Говорить, що важко поєднувати дві справи одночасно, бракує часу, але все можливо, головне бажання.
“В змаганнях, до поєдинку, всі друзі, але коли ти виходиш на килим, це вже твій суперник. Якщо ти вийдеш на килим без певної підготовки, або щось не допрацюєш, воно на поєдинку позначиться, і ти програєш. Дзюдо – важкий вид спорту, як і боротьба – постійно потрібно працювати на максимальний результат”.
«Випробувань було багато. Навіть коли ти тиждень не потренуєшся, важко відновити колишній результат тієї роботи, яку ти вже проробив. Це, не враховуючи травми, бо тоді, ти вилітаєш просто з колії й все… Всі їздять на змагання, а тобі потрібно знову відновлюватися та наганяти свій рівень, бути у тренуваннях ще наполегливішим».
Хлопець проходить службу ще з 2018 року. Про даний період розповідає з гордістю:
«Представляю на змаганнях запорізьку військову частину Національної гвардії України. Мені подобалось завжди, що дана структура підтримує спортсменів, та робить все можливе для розвитку та популяризації всіх видів спорту серед молоді. Багато змагань, багато можливостей…»
Семен не тільки професійний спортсмен, але й тренер. Навчав дзюдо дітей від чотирьох до п’ятнадцяти років. Від перших днів повномасштабної війни чоловік, як і мільйони українців, боронить нашу країну від ворога. Зі зброєю в руках він захищає незалежність України.
«Ситуація в війні, схожа зі змаганнями на спортивному килимі, але у ворога проблема, бо він на нашій території, і вірогідність що ми переможемо значно зростає. Зараз люди готові на все, аби вигнати цих загарбників з нашої землі. У мене навіть знайомі спортсмени, які не мали відношення до військової служби, пішли захищати Державу, хто куди: в НГУ, ЗСУ, ТрО».
Розповідаючи про війну, згадав, як він каже, найяскравіший поєдинок, який запам’ятався на все життя:
«Якось на змаганнях, в моїй вазі був представник країни агресора, який на той момент вже мав рівень олімпійського чемпіона. Мені надзвичайно хотілось з ним боротися! Я прям горів, щоб з ним пройти першу зустріч. Нехай би я зразу вилетів зі змагань, але зробив би це! Однак, до жеребкування, не знаєш з ким буде поєдинок. Сталося так, що ми потрапили в одну групу. Я, виграв поєдинок з першим суперником, друга зустріч була вже з ним. Виходжу боротися з цим олімпійцем, відкрито борюсь, і починаю його забивати. Вся команда підтримувала: «Давай, давай!» І я його переміг, хоча мій рівень тоді був набагато слабший! Суддя мені дає цю перемогу, а я не розумію, як так вийшло? Як я міг виграти в олімпійського чемпіона?! Це було для мене щось надзвичайне!»
Дзюдоїст говорить, що тоді у поєдинку Україна перемогла, переможе і зараз! Не важливо наскільки могутній противник, головне сильний дух, віра та професійність!
