«Танк помер!…Нехай живе танк!» – це заголовок однієї з багатьох аналітичних публікацій у американських військових журналах, де бойові генерали, експерти і науковці намагаються з’ясувати роль танків у війнах XXI століття.
Військові експерти розділилися на дві великі школи. Перші вважають, що епоха танків на полі бою закінчується – цю епоху вбили дроном. Інша школа заперечує. Мовляв, дрони, сучасні протитанкові комплекси і «прозорість» поля бою змінили умови застосування танків, але вони й далі залишаються основними і універсальними бойовими машинами з високою вогневою міццю і маневреністю.
Воїни танкової роти бригади «Червона Калина» не мають часу на світоглядні дискусії. Вони знищують ворогів. У них є танки, і є дрони, а замість того, щоб сперечатися що важливіше чи ефективніше – вони вправно вибудували взаємодію. Аеророзвідка – це очі, а танк – це кулак.
«Моя функція – наводитися на ціль і стріляти. Все просто. Якщо стріляєш зі закритої позиції – ти сидиш і чекаєш. Якщо аеророзвідка знаходить якусь ціль, тобі дають координати. Всередині в танку є маховички, якими ти крутиш башту і можна наводити ствол – підіймати вище чи опускати нижче. За крайній тиждень, що я був на позиціях я вистріляв близько 80 снарядів – по піхоті, по бліндажах. Цілі були дуже різні. Іноді стріляв по техніці. Після пострілу я трішечки чекаю – треба час, щоб снаряд долетів до цілі. Потім мій вогонь коригують залежно від того, що побачила аеророзвідка. Найчастіше кажуть, що відпрацював добре», – розповідає навідник-оператор танка на псевдо Маріо.
Ще до того, як стати навідником-оператором гвардієць був у піхоті – був гранатометником. На його думку – це одна з найскладніших функцій, що є у війську. Величезні фізичні навантаження, постійний стрес і небезпека як при обороні, так і при штурмових діях.
«Я бачив дуже страшні речі для свого віку. Я дуже молодий і воно мені сприймалося дуже-дуже важко. Але я радий, що я справився… У нас була як оборона, так і штурм. І те, і те по своєму важке, але штурмувати, мабуть, складніше. Ворог сидить і чекає тебе, а ти не знаєш де він сидить. З будь-якої точки та в будь-який момент твоє життя може обірватися», – пояснює гвардієць.
Під час виконання бойового завдання гвардієць отримав поранення й після лікування і реабілітації він перевівся у танкову роту «Червоної калини», щоб стати оператором-навідником.
«Ми ходили на задачу. Треба було перейти мінне поле. З ворожої сторони запустили дрон-камікадзе і нам трошки не пощастило, – жартує гвардієць, – Я отримав поранення в ногу і дотичні поранення в руку і в грудну клітину. З пораненою ногою вже так сильно не побігаєш по посадкам і я перевівся в танкову роту».
Сьогодні Маріо вже досвідчений навідник-оператор. Його попередній досвід піхотинця мотивує знищувати ворога особливо вправно і швидко. Хлопець зізнається, що розуміє психологію російських штурмовиків. Він з власного досвіду знає, що їм страшно і він робить все для того, щоб їхні страхи стали реальністю. Інша закономірність: чим важче буде ворожим піхотинцям, тим легше буде побратимам-піхотинцям Маріо. Ці прості та очевидні істини мотивують гвардійця діяти на полі бою вправно, швидко і влучно.
Більше про те, як танкісти Національної гвардії України знищують росіян на південному напрямку дивіться у сюжеті:
Група інформації і комунікації Західного ТУ НГУ
