На фронті кожен день важкий по-своєму. Так каже нацгвардієць бригади “Червона Калина” Назар на псевдо М’ясник. У війську він служить із 2017-го водієм броньованої машини. Підвозить людей, боєприпаси та їжу на позиції. Про бої та братерство на фронті оборонець розповів Суспільному.
“Йшов стригтися, кажуть: “Ти що? Війна!”. І на вечір вже були в частині. Потім в Київ виїхали, там стало більш-менш тихенько. В Донецьку, на Очеретине. Звідти на Сєвєродонецьк, потім Лисичанськ, Білогорівка, потім Спірне. Ну ось тепер Запоріжжя”, – пригадує військовослужбовець.
Назар служить водієм броньованої машини. За його словами, водій в зоні бойових дій — це дуже відповідальна людина.
“Тобі треба людей завезти на позиції й вивезти їх звідти живими та здоровими. Дивитись, куди їдеш, на що їдеш і дуже уважно слухати. Абсолютно все, що робиться за машиною: виходи, приходи, далеко, близько — це все відіграє дуже велику роль”, – зауважує М’ясник.
Назар розповів, що першим серйозним випробуванням були бої за Сєвєродонецьк. Промзону цього міста бійці боронили майже місяць. У Сєвєродонецьк заїжджали через напівзруйнований міст, який постійно обстрілювали росіяни.
“Тоді ще міст був цілий, то заїзд був своєрідний. Спочатку ми просто заїжджали, не знаючи, що там і як, але потім наловчились. Якщо чули вихід, то знали, що треба пригальмувати, бо знали, що ворог кидав на випередження. Тобто якби ми йшли з тією швидкістю, з якою ми заїжджали на міст, то по нас би влучали. Звичайно, коли воно в метрах двох-п’яти прилітає снаряд, там нічого доброго немає. Зазвичай там “трясця його мамі”, “та ну його”, “поїхали назад”, але їдеш далі. Бо виходу немає, бо людям потрібно щось пити, їсти, ті самі боєприпаси. Все треба підвозити”, – розповів нацгвардієць.
Далі були бої за село Білогорівку. Гвардійці зайшли туди у вересні 2022 року.
“Тоді багато і двохсотих, і трьохсотих, бо постійні обстріли. Їдеш, чуєш, що свистить. Гради перед тобою гепнули або потім, їдеш хаотично. Там кожен день важкий, важкий по-своєму”.
Після боїв на Донеччині у червні 2023-го підрозділ М’ясника брав участь у контрнаступі на Запоріжжі. Бої на Південному напрямку — найскладніші за весь час служби, розповів Назар.
“Зараз все набагато складніше, важче, страшніше. Вони використовують набагато більше озброєння. Все-таки війна модернізувалась. Дуже багато нового, чого раніше не було”, – каже він.
Тримати російський натиск на фронті допомагає братерство у підрозділі: довіра до побратимів та самовіддача заради спільної мети, сказав захисник.
“От ви з незнайомою людиною не будете їсти, пити з однією тарілки, чашки, а там все це робите. День за другим дізнаєшся людину від “А” до “Я”, як його мама чи дівчина не знає. Знаєш про людину все, як і вона про тебе. Ви перебуваєте разом цілодобово, 24 на 7, місяць, а в нас вже виходить роками”, – ділиться Назар.
Нацгвардієць розповів, що служити й захищати країну буде до нашої перемоги.
“Я хочу сім’ю, щоб в мене були здорові батьки, діти. Заради цього. Як кожна людина йде за свою землю, за свою сім’ю”.
Група інформації і комунікації Західного ТУ
