Максим народився 26 жовтня 1999 року в місті Лозова Харківської області в сім’ї військовослужбовців. До 2012 року мешкав у місті Донецьку, навчався у школі № 102. У лютому переїхав з родиною до Києва. Навчався у школі № 63, яку закінчив зі срібною медаллю.

З 2017 по 2020 рік навчався в Польщі у Вищій школі економіки в місті Радомі, після закінчення якої отримав диплом бакалавра. Саме перебуваючи в Польщі, далеко від дому, Максим остаточно усвідомив, що він – українець.

Дуже важливе місце в його житті займав спорт. З восьми років постійно займався футболом, був голкіпером. Тренувався в спортивних школах та виступав за дитячу команду ФК Металург (Донецьк), юнацьку та дорослу команди ФК Локомотив (Київ), у Польщі виступав за команду міста Радома.

У липні 2020 року повернувся в Україну та сам пішов до центру комплектування щоб призвали на строкову військову службу.

З липня 2020 по грудень 2021 року проходив військову службу на посаді стрільця в Національній гвардії України. З вересня 2020 по грудень 2021 року брав участь в операції Об’єднаних сил у місті Маріуполі.

Звільнився з військової служби 1 січня 2022 року.

Після повернення з армії у нього було дуже багато планів на майбутнє: продовжити навчання, одружитися, мати своє житло і транспорт, повернутися у футбол, читати книжки і відвідувати театри, пробігти півмарафон. Для початку пішов працювати, але не довго… війна.

24 лютого 2022 року в день російського повномасштабного вторгнення, він не зміг і години всидіти вдома та пішов добровольцем до центру комплектування. Цього ж дня був призваний по мобілізації до 30 окремої механізованої бригади Збройних Сил України на посаду розвідника розвідувальної роти, у складі якої з березня 2022 року брав участь у бойових діях на Світлодарській дузі, поблизу населених пунктів Зайцеве, Майорськ.

10 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в «сірій» зоні у складі розвідувальної групи отримав вогнепальне поранення стегна.

У серпні, після перебування у військовому шпиталі, відмовившись від додаткового лікування, кульгаючи, повернувся до свого підрозділу.

З вересня 2022 року був зарахований до екіпажу ударного БпЛА, у складі якого виконував завдання щодо вогневого ураження військової техніки та живої сили противника.

Загинув Максим Орлов 26 січня 2023 року в районі міста Миколаїв під час виконання чергового бойового завдання.

Похований у Києві на Байковому кладовищі.

У його кишені завжди був маленький томик Кобзаря, з ним він і загинув. Любові і уваги Максима завжди вистачало на всіх рідних і друзів, але понад усе, як і Шевченко, він любив Україну і дуже мріяв про її світле, вільне майбутнє, саме за таке майбутнє він віддав найцінніше – своє життя.

Своє коротке життя Максим прожив «З повагою до самого себе і з любов’ю до України…» (фраза із його блокнота).

Пресслужба НГУ